а ничего если на русском, при необходимости переведёшь:
Человек с давних пор заботился о природе, да и являеться он сам её частью. Однако в последнее время люди стали не бережно относиться к природе и отрицательно на неё влиять. Однако он делает и всё возможное для того , чтобы и защитить её. Например люди вымирающих животных и растений. Они создают специальный организации, где и пытаються сохранить их. Так же существуют группы людей, которые выступают против загрязнения атмосферы, против огромных фабрик заводов. специальные группы людей выступают за сохранение окружающей среды, выдвигая свои научные проэкты, свои митинги, высказывая своё недовольство по телевиденью и в средствах массовых информаций. многие люди добровольно вступают в благотворительные организации, дабы животным, бедствующим людям. Если люди не будут друг другу, то наврятли мы сможем существовать в этом мире. Только взаимо вниманеи, забота нам сохранить то что мы имеем.
Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. А ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати»..Азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, ... З назв перших двох букв і з’явилося слово азбука. Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний, вислів «неписана краса»
а ничего если на русском, при необходимости переведёшь:
Человек с давних пор заботился о природе, да и являеться он сам её частью. Однако в последнее время люди стали не бережно относиться к природе и отрицательно на неё влиять. Однако он делает и всё возможное для того , чтобы и защитить её.
Например люди вымирающих животных и растений. Они создают специальный организации, где и пытаються сохранить их. Так же существуют группы людей, которые выступают против загрязнения атмосферы, против огромных фабрик заводов. специальные группы людей выступают за сохранение окружающей среды, выдвигая свои научные проэкты, свои митинги, высказывая своё недовольство по телевиденью и в средствах массовых информаций. многие люди добровольно вступают в благотворительные организации, дабы животным, бедствующим людям. Если люди не будут друг другу, то наврятли мы сможем существовать в этом мире. Только взаимо вниманеи, забота нам сохранить то что мы имеем.
ну если хочешь развивай мысль дальше..)))
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний,
вислів «неписана краса»