Розвиток дії: загибель діда Андрія та матері Параски. Ганнуся з батьком захоплені в полон. Павлусь тікає та зустрічається з козаками та братом Петром. Козаки оточують татарський кіш і звільняють частину українців з полону, Семен Непорадний захоплює Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, що був ватажком татар. Батько Судаків зустрічається з синами. Павлусь один їде розшукувати сестру, та його захопив харциз Карий (Карим) та продав татарам. Татарин Мустафа не злюбив непокірного Павлуся, який хотів втекти та наказав його покарати. Поява мурзи рятує хлопця, він вигадує план порятунку сестри.
Кульмінація: радісна зустріч Павлуся та Ганни.
Розв’язка: Мустафа-ага повертається до батька. Щасливий Девлет-Гірей дарує волю для Павлуся та Ганнусі, та для бранця Остапа Швидкого, українця, який також був у полоні разом з хлопцем.
Саме так хочеться до тебе звернутись. Не "Павлусь", а "Павло". Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти і домогтися свого. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганнусі. Мене вразила твоя кмітливість. Не кожен зміг би додуматися зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганнусі дуже поталанило мати такого брата як ти. Впевнена, що зі мною погодиться і твій брат Петро. Коли ти віддавав йому бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на згадку про загиблу маму. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони дозволили тобі домогтися свого. Дивно, але навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Недоля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму:«Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Експозиція: розповідь родину Судаків.
Зав’язка: напад татар на село.
Розвиток дії: загибель діда Андрія та матері Параски. Ганнуся з батьком захоплені в полон. Павлусь тікає та зустрічається з козаками та братом Петром. Козаки оточують татарський кіш і звільняють частину українців з полону, Семен Непорадний захоплює Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, що був ватажком татар. Батько Судаків зустрічається з синами. Павлусь один їде розшукувати сестру, та його захопив харциз Карий (Карим) та продав татарам. Татарин Мустафа не злюбив непокірного Павлуся, який хотів втекти та наказав його покарати. Поява мурзи рятує хлопця, він вигадує план порятунку сестри.
Кульмінація: радісна зустріч Павлуся та Ганни.
Розв’язка: Мустафа-ага повертається до батька. Щасливий Девлет-Гірей дарує волю для Павлуся та Ганнусі, та для бранця Остапа Швидкого, українця, який також був у полоні разом з хлопцем.
Відповідь:
колись вже писала
Здоров будь, козаче Павле!
Саме так хочеться до тебе звернутись. Не "Павлусь", а "Павло". Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти і домогтися свого. Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганнусі. Мене вразила твоя кмітливість. Не кожен зміг би додуматися зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганнусі дуже поталанило мати такого брата як ти. Впевнена, що зі мною погодиться і твій брат Петро. Коли ти віддавав йому бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на згадку про загиблу маму. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони дозволили тобі домогтися свого. Дивно, але навіть жорстокий і підлий вчинок зрадника Карима, привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри. А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Недоля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму:«Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.
Успіхів тобі на життєвій дорозі, козаче!
Пояснення: