Тугар Вовк потонув, але перед цим врятував від смерті Максима
Пояснення:
Уривок:
І він із страшенною силою замахнувся, щоб сокирою розлупати Максимову голову.
Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад Максимовою головою, грізна, вбійча рука Бурунди враз із топором, відтята одним замахом від рамені, впала, оббризкана кров'ю, мов сухе поліно, в воду.
Але в тій самій хвилі Максим похилився і з цілою можливою натугою вдарив страшного туркомана головою і плечима в лівий бік так, що Бурунда від сього удару стратив рівновагу і покотився в воду, потягнувши за собою й Максима.
А в слідуючій хвилі зашуміло повітря, і величезний камінь, кинений з тухольської метавки руками Захара Беркута, з лускотом грюкнув на купку ворогів. Бризнула аж до хмар вода, загуркотіло каміння, роздираючий серце зойк залунав на березі,— і за кілька хвилин гладка й тиха вже була поверхня озера, а з Бурундової дружини не було ані сліду.
Мов мертва, без духа стояла над берегом тухольська громада
— А де мій батько? — спитала по хвилі Мирослава. Максим відвернув лице.
— Не згадуй про нього, серце. Той, що важить правду й неправду, важить тепер його добрі і злі діла. Молімося, щоб добрі переважили.
Всесильний магнат Потоцький знущався не лише з селян, а й з небагатих шляхтичів. Особливо ненавидів євреїв. Дав одному чужому гріш і наказав кукати на дереві, а тоді вистрілив, сказав, що думав, що то зозуля. А щоби інший пан не злився, навантажив цілий віз своїми євреями та й відіслав до нього. Коли йому сподобалася одна непокірна селянка, спочатку наказав намалювати її портрет, а тоді вбив, щоби не дісталася нікому.
У володіннях Потоцького жив небагатий шляхтич Кондратович. Економ вигнав його з власної землі. Кондратович пішов шукати правди у Потоцького. При зустрічі вельможний магнат спитав, чи має шляхтич голку. Голки не було. Тоді Потоцький показав, що у нього на рукаві завжди є голка з ниткою, і наказав відшмагати шляхтича. Кондратович вирішив відомстити. Родич розповів йому, що Потоцький щотижня в одязі жебрака ходить до віддаленої каплички молитися. Кондратович підстеріг його, вдав, що не впізнає, й спитав, чи той має голку. Голки тоді при графові не було. Кондратович шмагав його й приказував, що так його вчив сам вельможний Потоцький.
Наступного дня Кондратовича покликали до графа, і Потоцький його нагородив. Повернувшись до свого дому, Кондратович так само покарав економа, бо у нього теж не було голки. Коли економ прийшов скаржитися до Потоцького, той наказав заплатити Кондратовичу, бо він хороший учень.
Так Кондратович покарав не одного посіпаку, кожного разу кажучи, що то його вчив сам Потоцький.
Відповідь:
Тугар Вовк потонув, але перед цим врятував від смерті Максима
Пояснення:
Уривок:
І він із страшенною силою замахнувся, щоб сокирою розлупати Максимову голову.
Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад Максимовою головою, грізна, вбійча рука Бурунди враз із топором, відтята одним замахом від рамені, впала, оббризкана кров'ю, мов сухе поліно, в воду.
Але в тій самій хвилі Максим похилився і з цілою можливою натугою вдарив страшного туркомана головою і плечима в лівий бік так, що Бурунда від сього удару стратив рівновагу і покотився в воду, потягнувши за собою й Максима.
А в слідуючій хвилі зашуміло повітря, і величезний камінь, кинений з тухольської метавки руками Захара Беркута, з лускотом грюкнув на купку ворогів. Бризнула аж до хмар вода, загуркотіло каміння, роздираючий серце зойк залунав на березі,— і за кілька хвилин гладка й тиха вже була поверхня озера, а з Бурундової дружини не було ані сліду.
Мов мертва, без духа стояла над берегом тухольська громада
— А де мій батько? — спитала по хвилі Мирослава. Максим відвернув лице.
— Не згадуй про нього, серце. Той, що важить правду й неправду, важить тепер його добрі і злі діла. Молімося, щоб добрі переважили.
Всесильний магнат Потоцький знущався не лише з селян, а й з небагатих шляхтичів. Особливо ненавидів євреїв. Дав одному чужому гріш і наказав кукати на дереві, а тоді вистрілив, сказав, що думав, що то зозуля. А щоби інший пан не злився, навантажив цілий віз своїми євреями та й відіслав до нього. Коли йому сподобалася одна непокірна селянка, спочатку наказав намалювати її портрет, а тоді вбив, щоби не дісталася нікому.
У володіннях Потоцького жив небагатий шляхтич Кондратович. Економ вигнав його з власної землі. Кондратович пішов шукати правди у Потоцького. При зустрічі вельможний магнат спитав, чи має шляхтич голку. Голки не було. Тоді Потоцький показав, що у нього на рукаві завжди є голка з ниткою, і наказав відшмагати шляхтича. Кондратович вирішив відомстити. Родич розповів йому, що Потоцький щотижня в одязі жебрака ходить до віддаленої каплички молитися. Кондратович підстеріг його, вдав, що не впізнає, й спитав, чи той має голку. Голки тоді при графові не було. Кондратович шмагав його й приказував, що так його вчив сам вельможний Потоцький.
Наступного дня Кондратовича покликали до графа, і Потоцький його нагородив. Повернувшись до свого дому, Кондратович так само покарав економа, бо у нього теж не було голки. Коли економ прийшов скаржитися до Потоцького, той наказав заплатити Кондратовичу, бо він хороший учень.
Так Кондратович покарав не одного посіпаку, кожного разу кажучи, що то його вчив сам Потоцький.
Объяснение: