7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба
2 варіанти плану, можете змінити щось, або перебудувати)
План.
1. Тривога для лося.
2. Мешканець заповідника.
3. Тварина на пустельній галявині.
4. Спрага веде лося до води.
5. Мешканець заповідника у крижаному полоні.
6. Боротьба за ння.
7. Знесилення тварини.
8. Два брати ідуть лісом.
9. До хлопців.
10. Щасливий порятунок тварини.
11. Дорога лося до заповідника.
12. Постріл Шпичака.
13. Загибель тварини.
14. Смуток дітей.
План.
1. Великий звір з широкими грудьми.
2. Зупинка на улюбленій поляні.
3. Лось іде до ополонки.
4. У льодяному полоні.
5. Спомин про вовчу зграю.
6. Два хлопчики приїхали по хмиз.
7. Хлопці рятують лося.
8. Пролунав постріл Шпичака.
9. Великого звіра звалив постріл.
10. Дитячий осуд скоєного дядьком.
11. Марні сподівання Шпичака.
5. громадянська лірика/ліричний вірш.
7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.
8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу. Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба
Не ридать, а добувати
Хоч синам, як не собі
Кращу долю в боротьбі...