Моя улюблена героїня повісті І.Франка "Захар Беркут "- Мирослава. Напевно, вона подобається багатьом. Особисто мене вона вразила своєю сміливістю. Всі тухольці теж про неї відгукувалися, що вона "смілива і гарна" дівчина.
У житті Мирослави був важкий вибір: стати разом з батьком зрадницею чи покинути його заради тухольців, Максима і разом з ними захищати свою землю від ворога. Мирославу виховував батько, матір померла, тому вона дуже любила його. До останнього намагалася переконати не бути з ворогами, не зраджувати свій народ. І коли зрозуміла, що батько засліплений ненавистю до своїх односельців, його уявлення про її щастя були чужими їй, зробила правильний вибір.
На мою думку, Мирослава була розумною і кмітливою, бо здогадалася і порадила тухольцям виготовити метавки. Цією зброєю вони зуміли зупинити ворога.
Ось чому мені подобається ця героїня. Вона правильно вчинила, що не зрадила своїх односельців - тухольців, свій рідний край і була вірною в коханні. Мирослава може бути для нас прикладом любові і відданості своєму народові.
1) …був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами ли-ця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з злющих тухольських ведмедів. (Тугар Вовк)
2) Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а проте виповлювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвили зробили те саме. (Максим Беркут)
3) Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у сміливості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. (Мирослава)
4) Се був сивий, як голуб, звиш 90‑літній старець, найстарший віком у цілій громаді. Батько вісьмох синів… Рани ніякий знахар не вмів так скоро і гар-но зарадити, як він. (Захар Беркут)
У житті Мирослави був важкий вибір: стати разом з батьком зрадницею чи покинути його заради тухольців, Максима і разом з ними захищати свою землю від ворога. Мирославу виховував батько, матір померла, тому вона дуже любила його. До останнього намагалася переконати не бути з ворогами, не зраджувати свій народ. І коли зрозуміла, що батько засліплений ненавистю до своїх односельців, його уявлення про її щастя були чужими їй, зробила правильний вибір.
На мою думку, Мирослава була розумною і кмітливою, бо здогадалася і порадила тухольцям виготовити метавки. Цією зброєю вони зуміли зупинити ворога.
Ось чому мені подобається ця героїня. Вона правильно вчинила, що не зрадила своїх односельців - тухольців, свій рідний край і була вірною в коханні. Мирослава може бути для нас прикладом любові і відданості своєму народові.
2) Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а проте виповлювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвили зробили те саме. (Максим Беркут)
3) Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у сміливості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. (Мирослава)
4) Се був сивий, як голуб, звиш 90‑літній старець, найстарший віком у цілій громаді. Батько вісьмох синів… Рани ніякий знахар не вмів так скоро і гар-но зарадити, як він. (Захар Беркут)