У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати. Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниці. Саме такі питання піднімає у своїй повісті-притчі «Планетник» український письменник Б. Харчук.
Твір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей.
У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробити ще щось, щоб був кращий врожай та їм легше жилося. Ставши дорослим, планетник допомагав не тільки односельцям, а й своїй матері, виконуючи усю роботу по господарству. Він виріс дуже добрим хлопцем, який більш усього любив природу. Згодом він отримав владу над деякими явищами, та коли на село найшла спочатку злива, а потім засуха, Планетник не зміг впоратися з цією напастю. Односельці водночас забули все те гарне, що зробив для них хлопець, і звинуватили його у всіх своїх бідах. Його заарештували, але він звільнився і щез, та більше ніколи не повертався до людей.
Мое значення щястя не здивуэ нiкого адже для кожного щястя рiзне укогось щястя :це кожного ранку прокидатись в часно i робити зарядку або комусь щось купили то длянього це теж може бути щястям и т.д. А ще часто кажуть що щясливою э та людина яка приносить щястя iншим. Щястя i життя це дуже складна рiч iколи через призму проблем навiть не задумуешся над тим що робить тебе щясливим. ле ж яке щястя вiдчувати що найскладнiше позаду що ти вирвавсяз обiйм вiдчаю i тривоги що ти можеш полегшено здихнути i посмiхнутися самому собi.
Твір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей.
У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробити ще щось, щоб був кращий врожай та їм легше жилося. Ставши дорослим, планетник допомагав не тільки односельцям, а й своїй матері, виконуючи усю роботу по господарству. Він виріс дуже добрим хлопцем, який більш усього любив природу. Згодом він отримав владу над деякими явищами, та коли на село найшла спочатку злива, а потім засуха, Планетник не зміг впоратися з цією напастю. Односельці водночас забули все те гарне, що зробив для них хлопець, і звинуватили його у всіх своїх бідах. Його заарештували, але він звільнився і щез, та більше ніколи не повертався до людей.