:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
2.1. виразне й усвідомлене читання вірша. 2.2. тема: зображення ліричного героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. 2.3. ідея: возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. 2.4. основна думка: янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. 2.5. жанр: філософська лірика, старосвітська . 2.6. віршований розмір: хорей. 2.7. художні засоби поезії. порівняння: «йде лелійно, як дитя». епітети: «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «ірод моровий». метафори: «виє ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». повтори: «йде і йде», «при господній при свічі», «із янголом на плечі».
