За всіх часів патріотизм, тобто любов до рідної країни, був серед чеснот, що найбільш цінувалися у людині. І це цілком зрозуміло. Вітчизну не обирають, як не обирають рідну мати, і любов до Вітчизни певною мірою схожа на люов до матері, що дала життя. Тому у будь-яку епоху любов і повага як до батьків, так і до Батьківщини була і є одною з найбільших чеснот - недаремно у багатьох мовах слова "батько/батьки" і "батьківщина" є спільнокореневими.
Якщо людина зневажає країну, що породила її - ганьба такій людині. Цуратися рідної країни - це те ж саме, що з призирством ставитися до рідної матусі. Звісно, що і люди, і країни не бувають ідеальними, але ж люблять їх незважаючи на недоліки. Людина, яка любить свою Батьківщину, ніколи не буде виказувати зневагу до неї - ані словом, ані ділом. Навпаки, справжній патріот буде робити все залежне від нього, щоб його рідна країна стала кращою.
На мій погляд, любити своїх батьків і свою Батьківщину для людини є природнім. Як же можна ставитися зневажливо до людини або країни, що дала тобі життя? Я вважаю, що аж ніяк не можна.
Це був морозний ранок. Сніг іскрився на сонці. Дерева і кущі були немов вкриті білою ковдрою. Я і Маринка вийшли на подвір'я і побачили, що багато горобців, голубів та інших пташок бігають, шукають щоь поїсти. Ми здогадалися, що треба робити і вирішили зробити годівничку для наших менших друзів. Я попросила тата зробити годівничку, а Маринка пішла за хлібом та зерном. Ми повісили годівничку на старому дубі, насипали туди корму. Незабаром сюди злетілось багато пташок. Кого тільки тут не було! Ми гали, як синиці, горобці та снігурі ласували кормом. Через декілька хвилин до нас прийшли на ші друзі - Мишко, Налталка і Оленка. Вони теж принесли ласощі для пташок. Тепер кожного року ми пригощаємо пташок, щоб вони гарно пережили зиму!
За всіх часів патріотизм, тобто любов до рідної країни, був серед чеснот, що найбільш цінувалися у людині. І це цілком зрозуміло. Вітчизну не обирають, як не обирають рідну мати, і любов до Вітчизни певною мірою схожа на люов до матері, що дала життя. Тому у будь-яку епоху любов і повага як до батьків, так і до Батьківщини була і є одною з найбільших чеснот - недаремно у багатьох мовах слова "батько/батьки" і "батьківщина" є спільнокореневими.
Якщо людина зневажає країну, що породила її - ганьба такій людині. Цуратися рідної країни - це те ж саме, що з призирством ставитися до рідної матусі. Звісно, що і люди, і країни не бувають ідеальними, але ж люблять їх незважаючи на недоліки. Людина, яка любить свою Батьківщину, ніколи не буде виказувати зневагу до неї - ані словом, ані ділом. Навпаки, справжній патріот буде робити все залежне від нього, щоб його рідна країна стала кращою.
На мій погляд, любити своїх батьків і свою Батьківщину для людини є природнім. Як же можна ставитися зневажливо до людини або країни, що дала тобі життя? Я вважаю, що аж ніяк не можна.
Ми повісили годівничку на старому дубі, насипали туди корму. Незабаром сюди злетілось багато пташок. Кого тільки тут не було! Ми гали, як синиці, горобці та снігурі ласували кормом. Через декілька хвилин до нас прийшли на ші друзі - Мишко, Налталка і Оленка. Вони теж принесли ласощі для пташок. Тепер кожного року ми пригощаємо пташок, щоб вони гарно пережили зиму!