Як і в яких умовах переховувалися втікачі? Що вони очікували? Хто були ті, хто вирішив тікати з України? Яку історію розповів один із втікачів? Що зазначив автор повісті про Івана, характеризуючи його? Як Іван ставився до Соломії? Якою була думка Івана про смерть? Яких труднощів зазнавали втікачів, вибираючись з провалля? Яким був небезпечним шлях із провалля до річки? В яких умовах перебували втікачі в комишах, готуючись до переправи? За що змучені люди дорікали діду Овсієві? Чому переховуватися на другому боці річки було небезпечним для героїв повісті? Чим мірошник Яким намагався до втікачам? Через що місце для переправи, яке запропонував Яким героям, було дуже зручним? Яким чином Остапові та Соломії вдалося переправитися на інший берег річки? Через що обурився Остап, коли він із Соломією здійснили переправу? Як поводилася Соломія, коли козацька куля влучила в Остапа? Де здобула Соломія води для пораненого коханого? Із приводу чого сперечались морок із Соломією? Через що Остап і Соломія не могли порозумітися між собою? Що вирішила зробити Соломія, коли відчула безвихідність становища, в якому вона перебувала з Остапом? За що дорікала себе Соломія? Що вона відчула, заблукавши в комишах озерця? Чому Соломія до комиша ставилася з такою ворожістю? Чому Соломія, не знайшовши Остап, заплакала? У чому ж виявилася цілеспрямованість Соломії? Про що думав Остап, лежачи у комишах? Що сталося із Січчю? Що мріяв зробити Остап, якщо залишиться живим? Як Остап сприйняв з’явлення біля себе вовка? Яким чином герой намагався захиститися від живого звіра? Як при цьому поводився вовк? Про які слова Котигорошка щодо смерті згадував Остап? Як герой ставиться до своєї смерті? Якою була радість Остапа, коли почув над собою голос коханої?
В чому проявляеться його паріотизм:він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.Захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль.
Своїми словами"Життя лиш доти має вартість доки чоловік може допомагати іншим" він пікреслює свій сенс життя-до ншим.Громада-найголовніше у його житті.
Його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів.
Не згоджуеться на брухню"...Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові..."
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».