Як війна відбилася на долях константи галчинського та імануеля вайгласа поетів різних за національністю які жили в різних краї багато і!

Зображення мужніх героїв захисників рідної землі в історичних піснях

Історичні пісні - найкоштовнішиі перлини української народної поезії. В них як у дзеркалі відобразилися всі перипетії нашої історії. У піснях розкриваються найкращі риси характеру українців: волелюбність, відданість батьківщині, мужність, хоробрість, стійкість у боротьбі проти ворогів. Героями історичних пісеньставали як видатні діячі, так і пересічні селяни і козаки, які боронили рідну землю "шаблею, списом і серцем", як писав М. Стельмах. 

У «Пісні про Байду» йдеться про козацького ватажка Байду та його героїчну смерть в Царгороді. У пісні оспівується його хоробрість та мужність. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — тримав у страху турецьких султанів. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород, де жорстоко вбили.
Гине у бою і головний герой пісні «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче…». Молодий козак зі славного козацького роду Морозів дістав героїчну смерть, але хоробро бився і загинув героєм. Взагалі, готовність піти на самопожертву - важлива риса народних героїв історичних пісень.

Дуже багато пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Серед них - "Іван Богун", "Чи не той то Хміль", "Не дивуйтеся, добрії люди" "Ой Морозе, Морозенку",  та багато інших. 

Славні сини України - Богдан Хмельницький, Іван Богун, Дорошенко, Кривоніс, Сагайдачний, Нечай, Морозенко - завіки залишилися у пам'яті народній у тому числі і завдяки історичним пісням. Коли слухаєш таку пісню, в уяві постають як живі славні герої, що захищали Україну від ворогів. 

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.