а дитина любить бігати, стрибати, грати в активні ігри на свіжому повітрі. Рух викликає захват, дарує задоволення. Але сучасний б життя, приводить до того, що виростаючи, дитина усе менше й менше рухається. Чим займається сучасна людина більшу частину свого життя? Учиться або працює, і в основному, робить він це сидячи
Провівши більшу частину дня в класі або в офісі, де немає необхідності додавати багато фізичних зусиль, відпочиває в будинку на дивані або за комп’ютером. Такий б життя, що виключає спортивні навантаження, приводить до того, що м’яза атрофіруються, постава псується, людина відчуває утому. З роками це буде тільки збільшуватися
Сьогодні люди все частіше сподіваються зберегти здоров’я завдяки сучасним лікам і медичним технологіям. Звичайно, досягнення в сфері медицини незаперечні, але часто навіть вони не мають сил повністю відновити здоров’я людини, що веде не правильний б життя, що халатно ставиться до власного організму. Але ж саме від життя залежить самопочуття й збереження активності людини на довгі роки
Існує безліч теорій і наукових досліджень про те, який б життя найбільше сприятливо позначається на стані організму людини. Незважаючи на деякі розходження, у всіх однакова основа. І це – правильне харчування й спорт. Науково доведеним фактом є те, що людина для збереження й зміцнення здоров’я повинна неодмінно займатися спортом. А якщо хтось не згодний із цим твердженням, то легко можна довести, що це саме так.
Для цього досить зрівняти людей ведучих малорухомий б життя з активними, що займаються спортом. Навіть на перший погляд, порівняння безсумнівно буде на користь аматорів спорту. У них гарна постава, гнучке тіло й упевнені рухи. До того ж люди які займаються провідним активним життя, мають міцний імунітет і здорове серце. І що немаловажно, заняття спортом зміцнюють характер і загартовують дух. Допомагають стати цілеспрямованими, вчать організованості. Як говорив великий російський письменник Л. Н.Толстой, обов’язково треба струшувати себе фізично для того, щоб бути здоровим морально.
Таким чином, заняття спортом потрібні кожній людині, що хоче залишатися здоровим, стати спритним, сильним, витривалим, навчитися переборювати труднощі. Любов до спорту повинна виховуватися з дитинства й розвиватися в кожній родині, допомагаючи залишатися здоровим і активним у кожному віці.
У вірші “Доля” Т. Шевченко звертається до своєї долі, як до друга. Він вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає “зерна неправди за собою”. І цей шлях — шлях до слави, до розуміння є в цьому світі й свого призначення. У вірші ми бачимо ліричного героя, який уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”. По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань. В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.
а дитина любить бігати, стрибати, грати в активні ігри на свіжому повітрі. Рух викликає захват, дарує задоволення. Але сучасний б життя, приводить до того, що виростаючи, дитина усе менше й менше рухається. Чим займається сучасна людина більшу частину свого життя? Учиться або працює, і в основному, робить він це сидячи
Провівши більшу частину дня в класі або в офісі, де немає необхідності додавати багато фізичних зусиль, відпочиває в будинку на дивані або за комп’ютером. Такий б життя, що виключає спортивні навантаження, приводить до того, що м’яза атрофіруються, постава псується, людина відчуває утому. З роками це буде тільки збільшуватися
Сьогодні люди все частіше сподіваються зберегти здоров’я завдяки сучасним лікам і медичним технологіям. Звичайно, досягнення в сфері медицини незаперечні, але часто навіть вони не мають сил повністю відновити здоров’я людини, що веде не правильний б життя, що халатно ставиться до власного організму. Але ж саме від життя залежить самопочуття й збереження активності людини на довгі роки
Існує безліч теорій і наукових досліджень про те, який б життя найбільше сприятливо позначається на стані організму людини. Незважаючи на деякі розходження, у всіх однакова основа. І це – правильне харчування й спорт. Науково доведеним фактом є те, що людина для збереження й зміцнення здоров’я повинна неодмінно займатися спортом. А якщо хтось не згодний із цим твердженням, то легко можна довести, що це саме так.
Для цього досить зрівняти людей ведучих малорухомий б життя з активними, що займаються спортом. Навіть на перший погляд, порівняння безсумнівно буде на користь аматорів спорту. У них гарна постава, гнучке тіло й упевнені рухи. До того ж люди які займаються провідним активним життя, мають міцний імунітет і здорове серце. І що немаловажно, заняття спортом зміцнюють характер і загартовують дух. Допомагають стати цілеспрямованими, вчать організованості. Як говорив великий російський письменник Л. Н.Толстой, обов’язково треба струшувати себе фізично для того, щоб бути здоровим морально.
Таким чином, заняття спортом потрібні кожній людині, що хоче залишатися здоровим, стати спритним, сильним, витривалим, навчитися переборювати труднощі. Любов до спорту повинна виховуватися з дитинства й розвиватися в кожній родині, допомагаючи залишатися здоровим і активним у кожному віці.
Объяснение:
У вірші “Доля” Т. Шевченко звертається до своєї долі, як до друга. Він вдячний їй, що повела в науку, що виховала його чесним та справедливим. І він гордий, що може сказати про себе — у нього немає “зерна неправди за собою”. І цей шлях — шлях до слави, до розуміння є в цьому світі й свого призначення. У вірші ми бачимо ліричного героя, який уже психологічно піднісся над лихом і скорботами недавніх літ, маючи змогу вивести з усього пережитого зважений етичний підсумок. Суворі випроби життя не тільки не зламали, а й загартували його, зміцнили певність своєї моральної правоти, і тому він зі спокійною гідністю оглядає пройдений шлях: “Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою”. По-іншому дивиться він тепер і на власну нелегку долю, відкриваючи в ній не лише недобру сторонню силу, а, зрештою, оскільки вона визначена вірністю поета своїм переконанням і, отже, в певному розумінні обрана добровільно, — і гідного, “нелукавого” друга й товариша в житті. В етичному комплексі Шевченка це — одне з остаточних, найбільш містких і вагомих ідейних формулювань. В об’єктно-суб’єктному плані вірш являє собою звернений до уособленої долі монолог ліричного героя.