героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. і чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі україни - козаки. що ж ми знаємо про їх життя та військову майстерність?
козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. і все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон.
такою ж важкою і лютою була боротьба козаків з іншими їхніми сусі - поляками. багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення, давно очікуваної волі і захисту православної віри?
в одній козацькій думі про причини війни козаків з поляками часів гетьмана богдана хмельницького говориться:
святий отченаш читайте,
на славу україни прибувайте,
ляхів, мостивих панів
упень рубайте,
кров їх у полі з жовтим піском мішайте,
віри своєї християнської у наругу на дайте!
і не лише гноблення православної віри змушувало запорізьких козаків братися до зброї; а й те, що польські пани винищували їхні родини, безчестили дочок. отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, невтомно і самовіддано воювали зі своїми одвічними ворогами - то татарами й турками, то ляхами-католиками, і вважали це найважливішою і найсвятішою для себе справою. тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.
ой полем, полем килиїмським
та шляхом битим ординським,
ой там гуляв козак голота,
не боїться ні огня, ні меча, ні третього
де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? брали і в собі, в глибині своєї душі, і в вірі.
споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. таким чином, у добу розквіту українського козацтва, під завивання степового вітру, під ревіння чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень, що вражають і незрівнянною красою, і гармонійними мелодіями, і цілковитою злагодою з історичною правдою. поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці - кобзарі, сліпці-бандуристи.
і не самих сліпців-бандуристів надихали своїми подвигами козаки: за опис їхніх діянь бралися і мемуаристи, і літописці, й історики.
саме тому українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті та людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.
У творчості Лесі Українки важливе місце посідає тема ролі митця і мистецтва. Цій темі присвячено декілька віршів та поема "Давня казка". Як поет Леся Українка завжди займала активну позицію в житті, тому тема поета і поезії не була для неї сторонньою. Головним героєм поеми "Давня казка" є поет, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду. Сенс свого життя поет вбачав у складанні віршів. Він вважав, що для його вільних дум "нема на світі ні застави, ні границі". Головне для поета — бути незалежним та поважати волю інших. Поет знав про силу поетичного Слова, яке було цінніше від усілякого багатства. Слово поста має дійову силу. Завдяки серенаді, що склав поет, лицар Бертольдо здобув прихильність коханої дони Ізідори. Під час війни, коли військо втратило вже сили, співці змогли повернути йому войовничий дух завдяки пісні, що склав поет. За мирних часів поет звеселяє рідну країну, розважає "не одну сумну родину". Коли скривджений та полюблений народ повстав проти жорстокого графа, поетове слово набуває сили зброї. За свої пісні поет не чекав ніякої нагороди: Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Незалежний поет не забуває "про страшні народні рани" і до останнього подиху служить народові. Таким чином, поет для Лесі Українки — активна людина, яка потрібна народові та суспільству.
героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. і чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі україни - козаки. що ж ми знаємо про їх життя та військову майстерність?
козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. і все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон.
такою ж важкою і лютою була боротьба козаків з іншими їхніми сусі - поляками. багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення, давно очікуваної волі і захисту православної віри?
в одній козацькій думі про причини війни козаків з поляками часів гетьмана богдана хмельницького говориться:
святий отченаш читайте,
на славу україни прибувайте,
ляхів, мостивих панів
упень рубайте,
кров їх у полі з жовтим піском мішайте,
віри своєї християнської у наругу на дайте!
і не лише гноблення православної віри змушувало запорізьких козаків братися до зброї; а й те, що польські пани винищували їхні родини, безчестили дочок. отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, невтомно і самовіддано воювали зі своїми одвічними ворогами - то татарами й турками, то ляхами-католиками, і вважали це найважливішою і найсвятішою для себе справою. тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.
ой полем, полем килиїмським
та шляхом битим ординським,
ой там гуляв козак голота,
не боїться ні огня, ні меча, ні третього
де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? брали і в собі, в глибині своєї душі, і в вірі.
споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. таким чином, у добу розквіту українського козацтва, під завивання степового вітру, під ревіння чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень, що вражають і незрівнянною красою, і гармонійними мелодіями, і цілковитою злагодою з історичною правдою. поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці - кобзарі, сліпці-бандуристи.
і не самих сліпців-бандуристів надихали своїми подвигами козаки: за опис їхніх діянь бралися і мемуаристи, і літописці, й історики.
саме тому українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті та людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.
ой у полі могила, широка долина,
сизий орел пролітає:
славне військо, славне запорізьке,
у похід виступає
славне військо, славне запорізьке,
а як золото сяє.