На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.
Жінки, а саме образ ліричної героїні, займає високе місце в усій творчості видатної української письменниці Лесі Українки. У своїй творчості велика українська поетеса ретельно і уважно розглядає характер жінки, її життєві переконання та прагнення. Багато уваги також приділено національному аспекту життя української жінки. Образи жінок у творах Українки бувають різними, іноді вони дуже патріотичні, в інших випадках вона виконує функцію берегині, буває і так, що жінка веде себе дуже войовничо.
Втім, про яку би конкретно ситуацію не йшла мова, кожна з них має деякі ліричні мотиви і ні в чому не поступається чоловікам.
Прочитавши кілька ключових творів Лесі Українки, можна прийти до деяких серйозних і важливих висновків. По-перше, на думку поетеси, будь-яка жінка повинна бути повністю рівною чоловікам. З цього слідує відразу кілька серйозних і важливих висновків. Перше – жінка має почуття власної гідності, і вона готова його відстоювати не менше, ніж будь-який з чоловіків.
Другий важливий аспект полягає в тому, що жінка не повинна боятися чи соромитися прямо або відкрито висловлювати свої ніжні почуття. Кожна жінка гідна всіх тих благ, переживань і почуттів, які доступні чоловікові. Вона ні в якому разі не може вважатися тільки красивим доповненням до чоловічого життя.
Особисте життя кожної жінки може включати як радощі і перемоги, так і розчарування – як і у будь-якої іншого дорослої людини.
Якщо говорити про конкретні образи у творах, то досить сильне враження на мене справила героїня поезії “Забута тінь”. У ньому показано як дружина Данте йшла на багато позбавлень, жертвувала великою частиною власного життя заради свого чоловіка. Однак він не відповідав їй взаємністю належною мірою.
Такий ліричний образ героїні викликає дуже великий жаль. Крім того, для мене примітним також є і образ у поемі “Одержима”, цей твір було написано у важкі часи для Лесі Українки.
Кажучи загалом, можна сказати, що образ ліричної героїні Лесі Українки завжди яскравий і викликає інтерес. І в цьому немає нічого дивного, адже Леся Українка дуже сильно цікавилася жінками в цілому, їх долею і роллю в суспільному житті та інших сферах. Образ ліричної героїні може викликати різне ставлення у читача. Комусь він сподобається, іншим ні, проте варто визнати, що він дуже цікавий, цінний і наштовхує на важливі роздуми.
Жінки, а саме образ ліричної героїні, займає високе місце в усій творчості видатної української письменниці Лесі Українки. У своїй творчості велика українська поетеса ретельно і уважно розглядає характер жінки, її життєві переконання та прагнення. Багато уваги також приділено національному аспекту життя української жінки. Образи жінок у творах Українки бувають різними, іноді вони дуже патріотичні, в інших випадках вона виконує функцію берегині, буває і так, що жінка веде себе дуже войовничо.
Втім, про яку би конкретно ситуацію не йшла мова, кожна з них має деякі ліричні мотиви і ні в чому не поступається чоловікам.
Прочитавши кілька ключових творів Лесі Українки, можна прийти до деяких серйозних і важливих висновків. По-перше, на думку поетеси, будь-яка жінка повинна бути повністю рівною чоловікам. З цього слідує відразу кілька серйозних і важливих висновків. Перше – жінка має почуття власної гідності, і вона готова його відстоювати не менше, ніж будь-який з чоловіків.
Другий важливий аспект полягає в тому, що жінка не повинна боятися чи соромитися прямо або відкрито висловлювати свої ніжні почуття. Кожна жінка гідна всіх тих благ, переживань і почуттів, які доступні чоловікові. Вона ні в якому разі не може вважатися тільки красивим доповненням до чоловічого життя.
Особисте життя кожної жінки може включати як радощі і перемоги, так і розчарування – як і у будь-якої іншого дорослої людини.
Якщо говорити про конкретні образи у творах, то досить сильне враження на мене справила героїня поезії “Забута тінь”. У ньому показано як дружина Данте йшла на багато позбавлень, жертвувала великою частиною власного життя заради свого чоловіка. Однак він не відповідав їй взаємністю належною мірою.
Такий ліричний образ героїні викликає дуже великий жаль. Крім того, для мене примітним також є і образ у поемі “Одержима”, цей твір було написано у важкі часи для Лесі Українки.
Кажучи загалом, можна сказати, що образ ліричної героїні Лесі Українки завжди яскравий і викликає інтерес. І в цьому немає нічого дивного, адже Леся Українка дуже сильно цікавилася жінками в цілому, їх долею і роллю в суспільному житті та інших сферах. Образ ліричної героїні може викликати різне ставлення у читача. Комусь він сподобається, іншим ні, проте варто визнати, що він дуже цікавий, цінний і наштовхує на важливі роздуми.