Після поразки Трої Еней з іншими троянцями тікає морем, а Юнона, яка ненавиділа його, попросила Еола, аби той потопив парубка, але хлопець домовляється з Нептуном і буря стихає. Потім вони потрапляють у Карфаген, цариця якого закохується в Енея. Троянці жили там два роки, поки Меркурій не нагадав, що вони повинні будувати Рим.
Далі Еней приплив до Сицилії, де вирішив пом'янути батька. Юнона підмовила троянських жінок підпалити човни Енея, але той знову звернувся до богів і випросив дощ. Вночі уві сні Анхіз, батько хлопця, попросив навідати його у пеклі.
На Кумській землі Сивілла за подарунок собі та хабар Фебу провела Енея до пекла, де батько напророчив синові, що той всім світом буде керувати.
Далі троянці потрапляють на острів царя Латина і за тиждень вивчають латину. Еней підкупає царя подарунками і той хоче видати за нього дочку Лавинію, але її наречений, Турн, оголосив Енеєві і латинам війну. Потім Еней об'єднується з аркадянами, приносить жертву богам. Венера просить у Вулкана зробити зброю для сина, тобто Енея. Боги почали сваритися, але Зевс заборонив їм втручатися. Юнона допомагає Турнові, хоча Зевс її попередив, що Еней стане безсмертним. Еней вбиває Турна.
Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста, кожен житель там будує свою вежу. Але ці вежі весь чась завалюються, бо кожен їх будує на свій лад.
Пастушок підійшов до одного чоловіка, й запитав, що це за місто, де можна було б щось поїсти, бо він був дуже голодним. Але на його питання ніхто не відповідав. Втративши надію знайти їжу, пастушок зустрів кволого дідуся, що стояв біля найнижчої, напіврозваленої вежі. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє “я” і запитань інших не чують.
Цей дідусь теж був чужинцем у цій країні. Але покинути її не міг, бо дуже слабкий і не мав сил іти далі. Він не мав сили будувати вежу, тому вона вже зовсім завалилася.
Пастушок сказав, що охоче до старому, аби йому дали щось поїсти. Дідусь розповів, що яянину ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе найкраще знає й уміє.
Без звичайної їжі яяни обходяться, бо харчуються власним „я”. „Я” кожного із жителів країни таке невичерпне, що всі мешканці майже безсмертні. Дідусь запропонував хлопчикові взяти кельму для новоприбулих, та починати будівництво своєї вежі. Але пастушок не хотів стати яянином, тому спитав, як звідси вибратися.
Дід сказав, що є сім брам, через які можна вийти, сказавши слово “ти”. Але жоден із яян не може його вимовити.
Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед рідних місць та скель. А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами.
Після поразки Трої Еней з іншими троянцями тікає морем, а Юнона, яка ненавиділа його, попросила Еола, аби той потопив парубка, але хлопець домовляється з Нептуном і буря стихає. Потім вони потрапляють у Карфаген, цариця якого закохується в Енея. Троянці жили там два роки, поки Меркурій не нагадав, що вони повинні будувати Рим.
Далі Еней приплив до Сицилії, де вирішив пом'янути батька. Юнона підмовила троянських жінок підпалити човни Енея, але той знову звернувся до богів і випросив дощ. Вночі уві сні Анхіз, батько хлопця, попросив навідати його у пеклі.
На Кумській землі Сивілла за подарунок собі та хабар Фебу провела Енея до пекла, де батько напророчив синові, що той всім світом буде керувати.
Далі троянці потрапляють на острів царя Латина і за тиждень вивчають латину. Еней підкупає царя подарунками і той хоче видати за нього дочку Лавинію, але її наречений, Турн, оголосив Енеєві і латинам війну. Потім Еней об'єднується з аркадянами, приносить жертву богам. Венера просить у Вулкана зробити зброю для сина, тобто Енея. Боги почали сваритися, але Зевс заборонив їм втручатися. Юнона допомагає Турнові, хоча Зевс її попередив, що Еней стане безсмертним. Еней вбиває Турна.
Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста, кожен житель там будує свою вежу. Але ці вежі весь чась завалюються, бо кожен їх будує на свій лад.
Пастушок підійшов до одного чоловіка, й запитав, що це за місто, де можна було б щось поїсти, бо він був дуже голодним. Але на його питання ніхто не відповідав. Втративши надію знайти їжу, пастушок зустрів кволого дідуся, що стояв біля найнижчої, напіврозваленої вежі. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє “я” і запитань інших не чують.
Цей дідусь теж був чужинцем у цій країні. Але покинути її не міг, бо дуже слабкий і не мав сил іти далі. Він не мав сили будувати вежу, тому вона вже зовсім завалилася.
Пастушок сказав, що охоче до старому, аби йому дали щось поїсти. Дідусь розповів, що яянину ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе найкраще знає й уміє.
Без звичайної їжі яяни обходяться, бо харчуються власним „я”. „Я” кожного із жителів країни таке невичерпне, що всі мешканці майже безсмертні. Дідусь запропонував хлопчикові взяти кельму для новоприбулих, та починати будівництво своєї вежі. Але пастушок не хотів стати яянином, тому спитав, як звідси вибратися.
Дід сказав, що є сім брам, через які можна вийти, сказавши слово “ти”. Але жоден із яян не може його вимовити.
Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед рідних місць та скель. А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами.