ответ: Я вважаю що музика є універсальною мовою для усіх людей на землі.
По-перше в кожної з країн є своя державна мова, але що робити якщо в одній компанії зібралися люди які не в змозі зрозуміти один одного? Тоді саме музика стає помічницею у спілкуванні.( звісно якщо ніхто з цієї компанії не вміє спілкуватися мовою жестів) Ми настільки звикли користуватися гаджетами, що зазвичай не помічаємо як музика може стати прекрасним альтернативним засобом спілкування.
По-друге компанія яку я описав/ла вище, може опинитися у лісі де немає покриття, та їхні телефони не зможуть вийти на зв'язок з зовнішнім світом і зловити мережу, щоб у інтернеті перевести все що сказав той чи інший співрозмовник. У той час як тій самій гітарі зовсім не потрібний вай фай, всього лиш треба дівчина або хлопець які вміють грати на цьому інструменті. Це можуть бути: та сама гармошка, якщо ви в віддаленому куточку Карпат це буде трембіта ( але я дуже сумніваюся що хоча б хтось зможе вичавити з неї хоч звук), можуть бути барабани, а якщо їх немає і терміново треба передати інформацію, можна скористатися казанком.
Отже музика це універсальна мова людства
Объяснение: не сприймай всерйоз все що я написала, я тебе благаю
перший роман Ю. Яновського, написаний упродовж 1927-1928 років. Твір стилізовано як кіномемуари. У його основі — досвід роботи автора на Одеській кіностудії і його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури: описано процес знімання фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій. Крім того, у текст органічно вплітаються спогади головного героя То-Ма-Кі про минуле, записи синів та коханої Тайах, дивовижні пригодницькі історії моряків і власні міркування. Роман вирізняється з-поміж інших торів Ю. Яновського зосередженістю на мистецькій проблематиці та максимальною увагою до самого творчого процесу. Твір Ю. Яновського справедливо називають романтичним трактатом про мистецтво. Він насичений роздумами творця про сенс людського життя, старість і молодість, таємниці людської душі, пошуки гармонії, краси, а також про мету цілого мистецького покоління. У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса. Не даремно Ю. Яновський зосереджує свою увагу на мистецтві, пов’язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму». Кораблебудування та кінозйомка потребують не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку і клопіткої праці, відповідно мрії тоді набувають цінності, коли вони стають частиною матеріального світу людини. Однією з найважливіших рис роману є спроба уникнути цензури мовлення, що насичене екзотичними назвами, тропами, порівняннями. Ю. Яновський сміливо використовує нестандартні для української традиції імена, описує різноманітні тропічні місця. Процес написання тексту наче відбувається на очах у читача, таким чином автор руйнує сюжетну послідовність твору. Усе реальне та дійсне — це лише матеріал для твору, в основі якого покладений принцип гри — різні погляди на зображуване. Реальні люди і події, переосмислені згідно з авторським задумом, дали змогу Ю. Яновському створити яскраві образи української творчої інтелігенції, її молодшої генерації. Кожен з них може сказати про себе словами То-Ма-Кі: «І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились по землі, її руки, як благоcловення, лягли на поля, її серце палає, як серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шляхи. Для неї я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її».
ответ: Я вважаю що музика є універсальною мовою для усіх людей на землі.
По-перше в кожної з країн є своя державна мова, але що робити якщо в одній компанії зібралися люди які не в змозі зрозуміти один одного? Тоді саме музика стає помічницею у спілкуванні.( звісно якщо ніхто з цієї компанії не вміє спілкуватися мовою жестів) Ми настільки звикли користуватися гаджетами, що зазвичай не помічаємо як музика може стати прекрасним альтернативним засобом спілкування.
По-друге компанія яку я описав/ла вище, може опинитися у лісі де немає покриття, та їхні телефони не зможуть вийти на зв'язок з зовнішнім світом і зловити мережу, щоб у інтернеті перевести все що сказав той чи інший співрозмовник. У той час як тій самій гітарі зовсім не потрібний вай фай, всього лиш треба дівчина або хлопець які вміють грати на цьому інструменті. Це можуть бути: та сама гармошка, якщо ви в віддаленому куточку Карпат це буде трембіта ( але я дуже сумніваюся що хоча б хтось зможе вичавити з неї хоч звук), можуть бути барабани, а якщо їх немає і терміново треба передати інформацію, можна скористатися казанком.
Отже музика це універсальна мова людства
Объяснение: не сприймай всерйоз все що я написала, я тебе благаю
перший роман Ю. Яновського, написаний упродовж 1927-1928 років. Твір стилізовано як кіномемуари. У його основі — досвід роботи автора на Одеській кіностудії і його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури: описано процес знімання фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій. Крім того, у текст органічно вплітаються спогади головного героя То-Ма-Кі про минуле, записи синів та коханої Тайах, дивовижні пригодницькі історії моряків і власні міркування. Роман вирізняється з-поміж інших торів Ю. Яновського зосередженістю на мистецькій проблематиці та максимальною увагою до самого творчого процесу. Твір Ю. Яновського справедливо називають романтичним трактатом про мистецтво. Він насичений роздумами творця про сенс людського життя, старість і молодість, таємниці людської душі, пошуки гармонії, краси, а також про мету цілого мистецького покоління. У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса. Не даремно Ю. Яновський зосереджує свою увагу на мистецтві, пов’язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму». Кораблебудування та кінозйомка потребують не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку і клопіткої праці, відповідно мрії тоді набувають цінності, коли вони стають частиною матеріального світу людини. Однією з найважливіших рис роману є спроба уникнути цензури мовлення, що насичене екзотичними назвами, тропами, порівняннями. Ю. Яновський сміливо використовує нестандартні для української традиції імена, описує різноманітні тропічні місця. Процес написання тексту наче відбувається на очах у читача, таким чином автор руйнує сюжетну послідовність твору. Усе реальне та дійсне — це лише матеріал для твору, в основі якого покладений принцип гри — різні погляди на зображуване. Реальні люди і події, переосмислені згідно з авторським задумом, дали змогу Ю. Яновському створити яскраві образи української творчої інтелігенції, її молодшої генерації. Кожен з них може сказати про себе словами То-Ма-Кі: «І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились по землі, її руки, як благоcловення, лягли на поля, її серце палає, як серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шляхи. Для неї я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її розквітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його приймають усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її».
Объяснение: