Характеристика Василя : 1)«хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…» 2) «Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню» 3)«Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!» 4)«Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві» 5)«Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер» Характеристика Марусі 1)«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». 2)«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече» 3)«Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням до батькам, варила їжу, пряла 4)«Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Характеристика Наума Дрота : 1)«Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть» 2)«Щасливе і заможне життя було в нього з Настею. Їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була і шкапа, були й батраки, було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити, була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати» 3) «Життя в сім’ї Наума Дрота проходило в повній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину Настю. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Всі складні питання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безперечно слухали його. Дружина говорить: «Він мені закон, а не я йому». Маруся каже: «Чи здужала, чи не здужала, а коли батько каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати». 4)Батько Марусі дуже релігійний, тому він і сподівається на «волю божу» «На кого ж ти нас покинула? Узяла всі наші радощі з собою…» Характеристика Насті Дрот Настя — працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі)
Ивана Франко называют Каменщиком, титаном работы, который высоко поднял украинское слово. В его лице счастливо соединились великий писатель, глубокий ученый-гуманитарий, активный общественный деятель. Творческое наследие Франко в самом деле впечатляет – четыре тысячи работ! Как отмечают исследователи, Иван Франко –один из немногих в мире авторов, который свободно писал на трех языках (украинском, польском и немецком) , а переводил с 14 языков. Литературную деятельность он начал в 1868 году. Среди наиболее известных произведений –стихотворение «Каменщики» (1878), «Вечный революционер» (1880), «Не время, не время.. » (1880, со временем стал одним из национальных гимнов) ; поэма «Моисей» (1905), повести «Борислав смеется» (1881), «Захар Беркут» (1883), «Для домашнего костра» (1897), «Перекрестные тропы» (1907), драма «Украденное счастье» (1893), сказка-поэма для детей «Лиса Никита» (1890). При жизни Франко было издано несколько сборников его литературных произведений, например, поэтические сборники «С вершин и низин» (1887), «Завядшая листва» (1896), «Мой Измарагд» (1897). Литературное наследие Франко определяется новаторскими чертами, а именно освобождением от описательства, бытовизма, морализаторства, псевдоромантики, которые продолжали существовать еще и в произведениях последних десятилетий ХІХ столетия. Своей поэзией, прозой, драматургией он обогатил украинский классический реализм, поднял нашу литературу на новую, качественно высшую степень. Его творчество было подчинено высоким задачам развития социального и национального самосознания украинского народа: Франко сделал весомый вклад в расширение и обогащение общественно-психологической и философско-моральной проблематики нашей литературы. В его произведениях появился образ социально активного героя, органически связанного своей деятельностью с жизнью широких народных масс. В прозведениях Франко показано вызревание, пусть медленное и противоречивое, самосознания, человеческого и национального достоинства представителей разных социальных слоев. Это является одним из самых весомых достижений творчества Франко. Бросается в глаза подъем писателем духовного, морального потенциала человека, его внимание к духовному возрождению и общественному самоопределению личности, философсико-психологическое осмысление ее роли в жизни, ее настойчивый, часто драматически-трагический поиск счастья. Именно эти качества творчества Франко, постоянные художественные поиски писателя и определяют место его наследия в национальной и мировой литературе. В 50-томном собрании сочинений Франко 18 томов отведены избранным сочинениям ученого в области теории и истории литературы, литературной критики, фольклористики, этнологии. Считал, что литература должна художественно исследовать действительность в разных параметрах. Писатели должны ориентироваться на новейшие достижения наук о человеке и обществе. Только тогда литература сумеет осмыслить ведущие тенденции развития человечества, выяснить важные взаимоотношения между личностью и обществом. В задачи художника входит всестороннее изучение внутренней жизни человека, выявление здоровых начал народной морали и этики, мироощущение и мировосприятие народа. Франко - автор более ста прозаических произведений. Естественно, что не все из них однородные по художественной стоимости. Особенностью прозы писателя является ее выраженная тенденциозность, которая иногда переходит в публицистичность, схематическую иллюстрацию политических идей, как, например, в повести «Борислав смеется» (1881-1882). Среди драматургических произведений Франко несомненным достижением является пьеса «Украденное счастье» (1893).
1)«хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…»
2) «Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню»
3)«Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!»
4)«Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві»
5)«Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер»
Характеристика Марусі
1)«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані».
2)«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече»
3)«Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням до батькам, варила їжу, пряла
4)«Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком».
Характеристика Наума Дрота :
1)«Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть»
2)«Щасливе і заможне життя було в нього з Настею. Їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була і шкапа, були й батраки, було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити, була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати»
3) «Життя в сім’ї Наума Дрота проходило в повній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину Настю. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Всі складні питання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безперечно слухали його. Дружина говорить: «Він мені закон, а не я йому». Маруся каже: «Чи здужала, чи не здужала, а коли батько каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати».
4)Батько Марусі дуже релігійний, тому він і сподівається на «волю божу» «На кого ж ти нас покинула? Узяла всі наші радощі з собою…»
Характеристика Насті Дрот
Настя — працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі)