У 1959 Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб у 1962 отримати американське громадянство. Письменниця знала багатьох відомих митців та письменників — вихідців з України. До кола знайомих Андієвської належали скульптори Михайло Черешньовський та Григор Крук, художники Марія Дольницька та Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський та Василь Барка.
Над тим, що потрібно цінити життя таким, яким воно є. Леся Українка рано втратила своє здоров'я, тому не змогла більше ходити. Вона їхала в санаторії, в Грузію, щоб полегшити біль, не плакати від болю, як вона писала "Щоб не плакать, я смялась". Тому це заставило мене замислитись, чи найсправді потрібно цінити своє життя. Чи потрібно любити його всім серцем, любити своє тіло. Я розумію, чому вона писала так свої твори, не за для задоволення, а для того, щоб показати- що життя безцінне.
Объяснение:
У 1959 Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб у 1962 отримати американське громадянство. Письменниця знала багатьох відомих митців та письменників — вихідців з України. До кола знайомих Андієвської належали скульптори Михайло Черешньовський та Григор Крук, художники Марія Дольницька та Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський та Василь Барка.
Над тим, що потрібно цінити життя таким, яким воно є. Леся Українка рано втратила своє здоров'я, тому не змогла більше ходити. Вона їхала в санаторії, в Грузію, щоб полегшити біль, не плакати від болю, як вона писала "Щоб не плакать, я смялась". Тому це заставило мене замислитись, чи найсправді потрібно цінити своє життя. Чи потрібно любити його всім серцем, любити своє тіло. Я розумію, чому вона писала так свої твори, не за для задоволення, а для того, щоб показати- що життя безцінне.
Объяснение: