Якби вам довелося грати роль у фільмі по мотивам повісті лесі воронини ттб, або засіб від переляку №9, то яку б роль ви зіграли, і чому,?
На 1 сторінуц

Ема: шанобливе ставлення до буфетного гнома який у всі століття живе в реальній дитячій уяві. Ідея: возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії. Основна думка: дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки». Художні засоби «Гном у буфеті» епітет: «буфетний гном»; метафора: «золотить сервізи», «багріє його ковпачок»; риторичні оклики: «Ая-як!», «.. прислухайся!» Характеристика образу гнома «Гном у буфеті» Гном — давній мешканець людського будинку. Обов’язки гнома: гукав пустунам: «Ая-яй»; слухняним давав шоколадки;

Олекса Стороженко хронологічна таблиця 24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х — Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем.  З 1824 —  протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу). 1828–1829 — брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 —  брав участь у придушенні польського повстання 1849 — брав участь у  поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868  — вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р.  — помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.