Іноді навіть найближчі люди не мають достатнього взаєморозуміння між собою. Це дуже сумно, оскільки без такого взаєморозуміння жити набагато складніше, ніж з ним. Завдяки взаєморозумінню люди дійсно можуть впоратися зі своїми проблемами, вирішити складності буття і добитися істотного успіху в житті. Драматичний приклад всього цього показаний у творі Джеймса Олдріджа під назвою «Останній дюйм».У даному творі описується історія батька і сина, які полетіли на безлюдний острів заради розваги – пофотографувати акул. Але батько допустив велику помилку, він приманював акул, заплямований кров’ю, що призвело до того, що ці хижаки його сильно покусали. Після цього його життя було під великою загрозою, він не зміг би впоратися з керуванням повітряного судна самостійно. Батькові довелося побіжно вчити сина такій складній справі, як управління літаком. Але проблема була в тому, що хлопчик ніколи не відчував розуміння з боку свого тата. Ці двоє дуже мало спілкувалися, в цілому у них було вкрай мало спільного. Проте, хлопчикові вдалося не тільки долетіти, куди потрібно, а й подолати той горезвісний останній дюйм, який був найскладнішим місцем.У підсумку, аналізуючи даний твір, хочеться зробити висновок, що, швидше за все, батько і син знайшли таке важливе взаєморозуміння. Але зробити це їм вдалося лише перед обличчям справжньої смерті. Імовірність того, що дитина допустить серйозну помилку і так і не зможе посадити літак нормально, була дуже висока. Тим не менш, він впорався з цим завданням. В кінці розповіді автор наводить слова батька, який подумки обіцяє самому собі приділяти більше уваги синові і робити все, щоб стати для нього справжнім другом, а не просто біологічним батьком.Я не думаю, що знайти спільну мову з людиною можна тільки тоді, коли вам загрожує смертельна небезпека. Звичайно, в таких ситуаціях дійсно люди постають такими, якими вони є насправді, а не намагаються здатися певними через особливості свого характеру. Постаючи справжніми, реальними, люди дійсно заслуговують поваги та розуміння. У той же час я переконаний, що іноді і в простому, звичайному житті буває так, що люди показують себе справжніми, відвертими, тим самим привертаючи до себе повагу і даючи можливість знайти з собою спільну мову.Спільну мову люди можуть знайти лише тоді, коли вони ведуть себе по-справжньому, не прикидаються і не намагаються справити якесь враження. Приклад тому був показаний у творі «Останній дюйм». У той же час я вважаю, що бувають в житті людини й інші ситуації, коли з ним можна відшукати взаєморозуміння, не тільки в настільки екстремальні випадки.
Значення поняття «воля» для розуміння ідейного змісту повісті Повість «Дорогою ціною» — один із найкращих творів Коцюбинського. Художник слова розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Письменник у творі оспівує волелюбність українського трудового народу, закликає здобувати її, хоча б і дорогою ціною. Твір написаний у 1901 році, коли в країні пожвавився революційний рух і боротьба за волю розгорнулася з новою силою. Героїчні події минулого, до яких звернувся письменник, пробуджували в його душі сучасників приспані прагнення до волі. Чарівним називає письменник слово «воля». Це слово, що передавало найпозитивнішу мрію народу, розпалювало кров і в Остапа. Він бунтував, нагадував й іншим кріпакам, що «пора вже висунути шию з панського ярма». Герой утікає на вільні землі. У 30-х роках минулого століття в Україні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вони спалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навіть виступали зі зброєю проти царських військ. Це був час Устима Кармелюка. Це була Велика битва, що наближала скасування кріпосництва. Саме про цей складний період розповідає у своїй повісті М. Коцюбинський, життя якого було пов’язане з селянством. Письменник порівнює кріпаків із волелюбним знесиленим туром, на шию якого було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана, і саме на початку XX століття це явище набуло масового характеру. Дорогою ціною здобувалася воля, право на щасливе життя, саме на цьому і наголошує письменник у своєму талановитому творі. М. Коцюбинський своїм твором прославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалася із покоління в покоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у ті місця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок». Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила, з якою селянство України бажало волі, порівнювалося з талими водами під теплим подихом весни, з повноводною річкою. Незважаючи на труднощі і поневіряння Остап зберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, Коцюбинський в епілозі змальовує вітер, наділяючи його рисами живої істоти. А, відомо, що вітер у народній творчості — символ волі. Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї, мужність, відвага — найголовніші риси героїв твору. У цих образах втілено волелюбність українського народу, який ніколи не міг змиритися ні з пануванням іноземних загарбників, ні з пануванням «свої» поміщиків.
