Український народ славиться своєю співочістю, а уж народних пісень існує безліч. Є пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому. А є пісні, які були створені відомими людьми, але стали дійсно народними.
Наприклад, пісні Марусі Чурай - "Засвіт встали козаченьки" і "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Відому пісню "Їхав козак за Дунай" написав козак Семен Климовський. Частина народних пісень написана на вірші відомих поетів. Всі ми чули пісню на вірш Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", а зворушлива пісня "Ніч яка місячна" написана на вірш Михайла Старицького.
Ті ж пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.До епічних пісень належать історичні пісні, билини та думи.
Таким чином, пісня з давніх часів супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. І це не дивно, бо народна пісня є душою народу.
Захар Беркут є одним з головних персонажів. Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів. «Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді. Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів. Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».
Пісня - душа народу
Український народ славиться своєю співочістю, а уж народних пісень існує безліч. Є пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому. А є пісні, які були створені відомими людьми, але стали дійсно народними.
Наприклад, пісні Марусі Чурай - "Засвіт встали козаченьки" і "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Відому пісню "Їхав козак за Дунай" написав козак Семен Климовський. Частина народних пісень написана на вірші відомих поетів. Всі ми чули пісню на вірш Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", а зворушлива пісня "Ніч яка місячна" написана на вірш Михайла Старицького.
Ті ж пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.До епічних пісень належать історичні пісні, билини та думи.
Таким чином, пісня з давніх часів супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. І це не дивно, бо народна пісня є душою народу.
Подробнее - на -
Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».