Яке відношення має Мальва до прапрабабці Клави?
Русалонька із 7-В

У романі Ю. Яновського "Вершники" ми гаємо боротьбу світоглядних принципів головних героїв -- братів Половців. У першій частині роману розповідається про те, що навіть дуже дружну сім'ю може розділити боротьба ідеологій. Брат пішов на брата. Вони були такі рідні, але й такі далекі через те, що належали до різних політичних груп. Але перед смертю кожен із братів згадує батьківський заповіт: " Такому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду". Це свідчить про те, що розуміння справжньої істини приходить до братів лише перед смертю, коли вони розуміють що родина є найважливішою цінністю. У кінці новели комісар Герт правильно підмічає: " Одного роду, та не одного класу", бо, дійсно, коли принципи перемагають людяність, тоді ти стаєш сліпим у серці і ти не можеш не відомстити за ці принципи. Неможливо зрозуміти людину, що вбила свого брата. На мою думку, сліпо слідувати принципам чи ідеології значить перестати бути людиною. мені було дуже боляче гати, як розривається родина Половців, як рідні брати гірше ворогів розривають свою землю. Більше того, ладні вбити один одного. 
    Отже, така страшна річ як громадянська війна може зруйнувати усе: міцні родинні зв'язки, братерську дружбу, єдність, повагу і тоді сім'я перестає щось значити. Саме тоді всередині перестає існувати Людина із моральними цінностями і перемагає одне лише прагнення взяти верх над ворогом навіть якщо це твій брат.
    
ну це мої думки) буду рада якщо до

Сміх - це прояв радості.Радість - це похідна
любові.Значить, саме любов породжує сміх. Цей сміх ніколи нікого не образить,
не принизить. Такий сміх був і у Остапа Вишн і.
Письменник писав: "Ніколи не сміявся без любові”. Це
була чиста правда. Остап Вишня обожнював рідний народ і країну. Письменник
любив Україну, як сонце, як повітря. Любов
до природи, до людей наскрізь проймає твори Остапа Вишні.
Остапа Вишні - людина життєлюбний, оптимістично
настроєна. Саме в його усмішках найповніше проявилася чиста, щедра і весела
душа письменника. І майже в кожному творі присутній мудрий і дотепний оповідач,
який уособлює позицію автора. Його сміх не ображає, а виліковує, виховує
людину. І в цьому допомагає ніжність, душевність і поетичність душ і письменника.
«Вищого «гонорару» , як веселий блиск в очах народу, для
мене немає» ,- писав гуморист.
Душа письменника була сповнена любові. Слово його чарівне, веселе. І сміх його неповторний житиме
вічно, бо сам він був живою, радісною усмішкою свого великого і безсмертного народу.
Остап Вишня - не просто гуморист, він
поет за станом душі.