Добро і зло, чесність і брехня, день і ніч - це антоніми, протилежні слова. так само можна сказати і про потета й Бертольда. у них різні цінності життя. Бертольд любив гроші, брехню, тому розбагатів і став заможним: Сила статків та маєтків! Це Бертольдо граф заможний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможий. але це все завдяки поетові. він був домрим і допоміг тому, коли йому була потрібна до поетова цінність життя було чесність, вірність і сама поезія. він любив ходити на природу і складати вірші, любив учити інших хорошому і прекрасному. і він нізащо не покине сторону опіки, правди і довіри: Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити! ось такі різні люди бувають. Бертольд і поет - два антонами.
сама недавно писала : ) а розміщується твір десь на сторінку з хвостиком
В оповіданні описується випадок, де розкриваються справжні характери героїв. Одного дня захеканий Федько, весь у грязюці, прибіг до хлопців і розповів їм про льодохід на річці і про свою небезпечну ідею перейти річку. Усі хлопці, наче зачаровані ним, наступного дня пішли на річку, де до них причепився Толя, якого навіть і не кликали. Саме Толя підштовхнув Федька перейти річкою на той берег, що Федькові без проблем удалося зробити.
Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у гачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька. Тому якби я був Федьком я нехотів би мати таких друзів.Як кажуть ''Як не матимеш друга, не матимеш ворога''.
Сила статків та маєтків!
Це Бертольдо граф заможний!
Він живе в своєму графстві,
Наче сам король вельможий.
але це все завдяки поетові. він був домрим і допоміг тому, коли йому була потрібна до поетова цінність життя було чесність, вірність і сама поезія. він любив ходити на природу і складати вірші, любив учити інших хорошому і прекрасному. і він нізащо не покине сторону опіки, правди і довіри:
Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!
ось такі різні люди бувають. Бертольд і поет - два антонами.
сама недавно писала : ) а розміщується твір десь на сторінку з хвостиком
Заздрячи халамидникові, Толя сам вирішив переправитися через річку і тим самим викликати захоплення у гачів. Але йому не пощастило. Уже на середині річки Толя зрозумів, що це не так легко, й почав панікувати. Якби не Федько, Толю б чекала неминуча смерть. Халамидник витяг хлопця на берег, хоча сам упав у крижану воду. Однак дорослі не оцінили героїзм Федька, а, навпаки, звинуватили його в тому, що сталося, і жорстоко покарали, незважаючи на важкий стан здоров'я.
Федько помер. А брехливий боягуз Толя, якому все сходило з рук, у день поховання Федька безсоромно побіг гратися з його чижиком, котрого він безсовісно забрав у матері Федька.
Тому якби я був Федьком я нехотів би мати таких друзів.Як кажуть ''Як не матимеш друга, не матимеш ворога''.