Тема. джанні родарі «листівки з міст». широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша. листівки як символ широти світу і прагнення до його відкриття. цілі навчальні: шляхом історико-культурного коментаря розкрити маловідомі і малозрозумілі факти історії та культури італії; ознайомити і зацікавити життям і творчістю письменника; розвивальні: розвивати навички виразного читання поезії, вміння висловлювати враження від прочитаного, характеризувати образ ліричного героя; виховні: виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань людства, сприяти формуванню гуманістичних ідеалів справедливості, свободи, честі. обладнання: карта світу, портрет письменника, комп’ютер, презентація до року, ілюстрації, музичні записи, виставка книг. тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. просто мандрувати — це нудно. а от мандрувати з метою — це захоплююче і корисно с. шрайвер 1. слово вчителя прочитайте епіграф до уроку, як ви його розумієте. кожен день приносить нам нові знання, досвід, враження, очікування. щоб збагатити себе досвідом попередніх поколінь, красою творіння рук людських, життєвою мудрістю перенесемося до чудової країни – італії. це батьківщина відомого італійського письменника джанні родарі. презентація про італію і її визначні місця. у північно-італійському містечку омен 23 жовтня 1920 в сім'ї власника маленької пекарні народився хлопчик джанні, якому судилося стати одним з найкращих казкарів італії. його батько, джузеппе родарі, був главою численної родини і зовсім не багатою людиною - та й вся італія на початку xx століття була дуже далека від процвітання. людям доводилося відправлятися на заробітки в сусідні держави - францію, швейцарію, німеччину. але пекар родарі зумів знайти своє місце в житті, і сяк-так родина зводила кінці з кінцями. дитинство майбутнього казкаря протікало в люблячій сім'ї, але народився він слабким і часто хворів. батьки багато часу приділяли спілкуванню з дітьми, вчили їх малювати і грати на скрипці. тяга до малювання у джанні була настільки велика, що у свій час він навіть мріяв стати художником. ще йому хотілося стати майстром іграшок, щоб діти грали незвичайними і ніколи не механічними іграшками, які ніколи б їм не набридали. все життя він вважав, що іграшки для дітей настільки ж важливі, як і книги. в іншому випадку діти просто не зможуть правильно ставитися до навколишнього світу, не стануть добрими. джанні виповнилося лише дев'ять років, коли на сім'ю обрушилася страшна трагедія. сталася вона через любов джузеппе родарі до тварин - в сильний дощ він підібрав на вулиці кошеня, жалюгідного і мокрого, а по дорозі додому сам промок до кісток і сильно застудився. усього тиждень знадобився пневмонії, щоб звести в могилу життєрадісного і улюбленого всіма батька сімейства. для вдови і дітей настали важкі часи. щоб хоч якось прогодувати сім'ю, мати влаштувалася в багатий будинок на роботу служниці. лише це дозволило джанні і його двом братам маріо і чезаре вижити.
Яцілком згоден з народною мудрістю «тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений".я часто питав себе: «що таке час взагалі? ». матеріально його не існує, але він здатен на що завгодно: він, тобто час, може розлучити людей, подарувати життя, розбити серце та вилікувати душу. зараз кожен з нас живе за індивідуальним розкладом, який містить багато пунктів досягнення головної мети чи мрії. але, слідуючи цьому розкладу, ми втрачаємо цінність часу, котра, згодом, стає нам байдужа. і саме в цей момент трапляється щось жахливе,те, що потім змушує страждати через свою неувагу до будь-чого. це нагадує мені кидок бумеранга – як ми ставимося до часу, тим він нам і відплатить. на цю тему можна розмірковувати ще багато часу, але треба зрозуміти, що, як би не хотілося, повернути час назад неможливо. один день не можна прожити двічі. я твердо знаю, що цей твір може навчити когось тим, про що він і не замислювався. я вважаю, що найприємніше марнування часу – це проведення його з користю для себе й інших. це – мій особистий принцип, котрий, я , не зміниться.цій проблематиці приділяв увагу видатний український письменник григорій квітка-основ’яненко у своєму творі «маруся». коли василь, повернувшись із заробітків, дізнався про трагічну смерть своєї коханої, він повністю віддався суму й печалі. в його голові дзвеніли думки, одна з яких змушувала його шкодувати про те, що він так мало часу провів зі своєю коханою марусею. я вважаю, що григорій квітка-основ’яненко цим оповіданням хотів навчити читачів цінувати кожну мить, проведену з рідними чи коханою. адже, життя дуже коротке, протягом якого треба проводити більшість часу з тими людьми, котрі завжди будуть з тобою.і зараз мені б хотілося навести приклад з власного життя. цінувати час я навчився декілька років тому. трагічний урок навчив не одного мене, ай всю мою родину. мій дідусь усе своє життя працював викладачем фізичної культури в сільській школі. він був дуже мудрий та розумний,багато читав та вмів радіти життю. але, також, він мав одну шкідливу звичку – він обожнював палити. стаж паління в нього був великий – тридцять років. але,коли йому виповнилося 56 років, у нього було виявлено захворювання на рак слинної залізи. кожен з нас розумів те, що дідусю залишилося недовго. день,коли він помер став для мене найжахливішим. вже потім, через декілька днів, я зрозумів, як багато часу люди витрачають на непотрібне, коли можна було б подарувати його близьким та рідним людям.отже, час,хоча не матеріальна одиниця, але стрімко тече вперед,змінюючи все навкруги, навіть те, що не під силу змінити людині. таким чином, можна зробити висновок, що народна мудрість «тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений» дійсно має глибоку повчальну думку, яка є актуальною в наш час.
