Якими постали перед Владикою Життя індіанці?Із чим у перекладі порівнюються їхні розфарбовані тіла? Поміркуйте,які саме кольори переважають у бойовій розкрасці воїнів
Я не сомневаюсь, что это произведение стимулирует умственную деятельность, повышает мотивацию и к обучению", – говорит профессор Прулкс. Элисон Гопник отмечает, что некоторые галлюциногенные препараты, конечно, также достичь состояния свободных детских ассоциаций, но чтение - безусловно, безопасный повернуть время вспять и увидеть мир с новой перспективой. Как пишет Льюис Кэрролл: "Так много необычных вещей произошло в последнее время, что Алиса начала думать, что на самом деле мало чтоо в жизни может быть невозможным". И с ней трудно не согласиться.
Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли.
— Ото ж я й кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні...
Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.
— Змерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху кухваєчкою...
Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.
Прокіп підняв брови сторчака.
— Он диви, чого це він розприндився?
— Геть, не займайте його, — сумно обізвалася мати з хатини. — Їжте вже.
— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — А йому нічого такого й не казав...
Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду.
Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.
Элисон Гопник отмечает, что некоторые галлюциногенные препараты, конечно, также достичь состояния свободных детских ассоциаций, но чтение - безусловно, безопасный повернуть время вспять и увидеть мир с новой перспективой.
Как пишет Льюис Кэрролл: "Так много необычных вещей произошло в последнее время, что Алиса начала думать, что на самом деле мало чтоо в жизни может быть невозможным". И с ней трудно не согласиться.
Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли.
— Ото ж я й кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні...
Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.
— Змерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху кухваєчкою...
Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.
Прокіп підняв брови сторчака.
— Он диви, чого це він розприндився?
— Геть, не займайте його, — сумно обізвалася мати з хатини. — Їжте вже.
— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — А йому нічого такого й не казав...
Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду.
Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.