Якою Мотрю бачить Мазепа?
в повісті «Мотря»Б.Липкого​

Володимир дрозд "білий кінь шептало"-проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. з метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. на нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. не раз на це зверта я увагу і степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. коли ж стався злам? є в оповіданні вражаючі епізоди. ось один із них. босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . на мій погляд, «лугова синь» — це символ простору, безмежжя.. й волі».оповідання «білий кінь шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі. сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання в. дрозда набуває актуальності. сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова! ) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. символічно звучать останні рядки твору: «під ранок кінь повертається до кошари, просуває голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною » образ білого коня шептала — алегоричний. він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.

Як би не були сильні наші почуття і чисті пориви, ми все ж не можемо примусити іншу людину любити, якщо цього почуття немає. Тоді доводиться миритися з розпирає душу емоціями і намагатися забути, викреслити об’єкт пристрасті з пам’яті. Не у всіх це виходить, саме тому так багато самогубств або тяжких злочинів на тлі нерозділеного кохання.

Объяснение:

Якщо людина, яка нам подобається, не відповідає взаємністю, найперше ми починаємо шукати недоліки у собі, бо намагаємося усвідомити: «чому?». Можливо, я занадто скромна, не така яскрава, недостатньо гарна для нього… Але якби я «вписувалася» у його параметри краси, все могло би бути зовсім інакше. Ні! Ніколи так не думайте. Не вишукуйте у собі недоліків через нерозділене кохання. Тому що тут ви можете помилятися. Ви – індивідуальність. Ваш внутрішній світ – неповторний. Ваша зовнішність – єдина у світі. Якщо людина, яку ви любите, не відповідає взаємністю, то це зовсім не тому, що у вас, як вам здається, щось не так. От наприклад, я вважаю, що конвалії – це вишукані квіти, а деякі мої друзі постійно возвеличують класичні троянди і не обходяться без цих квітів, коли їх за розділити чиюсь радість.І на завершення…

Не втікайте від свого кохання – погляньте йому у вічі. Навіть якщо воно невзаємне, прислухайтеся до нього. Воно хоче вам розповісти про те, чого так не вистачає вашому серцю: можливо, просто часу на творення добра. Можливо, серцю бракує простору для того, аби піклуватися про інших. «Не думайте, що це якась помилка, яка вклинилася у ваше розмірене життя», – пише польський богослов Міхал Адамський, маючи на увазі речі, які ми вважаємо зайвими у нашому житті, і схильні від того страждати. Нерозділене кохання не є чимось зайвим, що помилково увірвалося у ваше життя, аби його поруйнувати. Не забувайте про те, що нічого випадкового в житті не буває.