З ранніх років нам кажуть, що без освіти нікуди. Величезні гроші вкладаються в систему освіти, спеціалізовані школи, виші і коледжі! Раніше, коли вчишся в школі над цим особливо не замислюєшся. А от коли отримуєш перший диплом з відзнакою - тільки тоді розумієш повною мірою роль освіти в нашому житті.
У нашому житті немає нічого неможливого. Все можливо. Але одну з найголовніших ролей в твоїй виставі під назвою життя відіграє освіта, вона часто визначає ким ти станеш в майбутньому.
Освіта – одна з головних речей в житті людини. Здобути освіту має прагнути кожен, знання нікому ще не заважали, навпаки. Освічені люди були в пошані з давніх часів. Сучасний світ, яким ми його сьогодні бачимо, з новітніми технологіями – все це зробили дуже розумні люди. Природні таланти людина повинна розвивати за до самоосвіти. Активне читання книжок, наукової літератури допомагає здобути нові знання. Не соромтеся ставити питання з незрозумілого поняття. Чим більше ви цікавитеся, тим більше ви розвиваєтеся.
Фахівцем у певній галузі можна стати лише після здобуття професії, спеціальності. Якщо після здобуття фахової спеціалізації пройшло чимало часу, не зайвим буде відвідування кваліфікаційних курсів. Взагалі знання та досвід людина здобуває усе життя, адже світ не стоїть на місці. З віком ви можете зацікавитися тією сферою, яка не цікавила у молоді роки.
Чим освіченіша людина, тим їй легше розібратися в навколишньому світі, вирішити проблеми, які виникають у кожної окремої особистості в житті. Якщо у людини високий рівень освіти, то вона може застосувати свої знання, вміння та навички на практиці, використовуючи різні інформаційні ресурси.
У наш час вища освіта цінується, так як саме освіта є тим продуктом, куди слід інвестувати гроші, особливо це актуально під час світової фінансової кризи. У освіченої людини більше можливостей влаштуватися на високооплачувану і перспективну роботу, так як такі люди легко вчаться всьому новому, максимально використовують ресурси своїх знань.
З освіченою людиною цікаво розмовляти і спілкуватися. Освічена людина більш комунікабельна, у неї широке коло спілкування, велика кількість друзів, ділових партнерів. Та й за статистикою виходить, що освічена людина живе довше.
Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —
Директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла
1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про
Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить
У нашому житті немає нічого неможливого. Все можливо. Але одну з найголовніших ролей в твоїй виставі під назвою життя відіграє освіта, вона часто визначає ким ти станеш в майбутньому.
Освіта – одна з головних речей в житті людини. Здобути освіту має прагнути кожен, знання нікому ще не заважали, навпаки. Освічені люди були в пошані з давніх часів. Сучасний світ, яким ми його сьогодні бачимо, з новітніми технологіями – все це зробили дуже розумні люди. Природні таланти людина повинна розвивати за до самоосвіти. Активне читання книжок, наукової літератури допомагає здобути нові знання. Не соромтеся ставити питання з незрозумілого поняття. Чим більше ви цікавитеся, тим більше ви розвиваєтеся.
Фахівцем у певній галузі можна стати лише після здобуття професії, спеціальності. Якщо після здобуття фахової спеціалізації пройшло чимало часу, не зайвим буде відвідування кваліфікаційних курсів. Взагалі знання та досвід людина здобуває усе життя, адже світ не стоїть на місці. З віком ви можете зацікавитися тією сферою, яка не цікавила у молоді роки.
Чим освіченіша людина, тим їй легше розібратися в навколишньому світі, вирішити проблеми, які виникають у кожної окремої особистості в житті. Якщо у людини високий рівень освіти, то вона може застосувати свої знання, вміння та навички на практиці, використовуючи різні інформаційні ресурси.
У наш час вища освіта цінується, так як саме освіта є тим продуктом, куди слід інвестувати гроші, особливо це актуально під час світової фінансової кризи. У освіченої людини більше можливостей влаштуватися на високооплачувану і перспективну роботу, так як такі люди легко вчаться всьому новому, максимально використовують ресурси своїх знань.
З освіченою людиною цікаво розмовляти і спілкуватися. Освічена людина більш комунікабельна, у неї широке коло спілкування, велика кількість друзів, ділових партнерів. Та й за статистикою виходить, що освічена людина живе довше.
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —
Директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла
1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про
Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить
Природу.