Князь Игорь образ Игоря Образ Святослава Святослав III Всеволодович, великий князь киевский (ок. 1125—27.07.1194)— сын князя киевского Всеволода Ольговича, внук Олега Святославича (Гориславича) ; был киевским князем во время событий, описанных в «Слове» . В «Слове» С. — носитель основной идеи, идеи объединения Руси под началом самого мудрого и авторитетного .князя для обороны от агрессии врагов, для сохранения независимости родины в целом и каждого княжества в отдельности. С. показан не только как государственный муж и полководец, но и как человек. Весной 1185г. он был подвергнут труднейшему испытанию. Его племянники, князья Игорь и Всеволод, бросили дерзкий вызов объединительной политике С. , тайно отправившись в поход против половцев. Сокрушительный разгром Игоревых полков и последовавшее за ним опустошительное нашествие на Русь половецких ханов Кончака и Гзака легли позором не только на князей — виновников разгрома, но и на «серебряные седины» умудренного жизнью С. , старейшины рода Ольговичей, к которому принадлежали также князья Игорь и Всеволод. Поражение их войска и пленение их самих ликвидировали все положительные результаты (как военно-политические, так и морально-психологические) победоносного объединительного похода против половцев весной 1184г. , который возглавлял С. Кроме того, были сведены на нет и благоприятные мифологические результаты, которым русичи придавали огромное значение: притихший, «усыпленный» разгромом и пленением хана Кобяка злой дух коварства и обмана Лжа снова усилился и принялся за свою разрушительную работу. С. , оценивая негативные последствия Игорева разгрома, на первое место ставит ослабление единства власти на Руси, угрожающее ее независимости. Эта же забота-проблема поставлена Автором в центр вещего сна, который видит С. в своем «златоверхом» тереме. Обдумывая причины опасной военной политики князей Игоря и Всеволода, С. находит их в родовой традиции Ольговичей и в жестокосердном, дерзко-непокорном характере обоих братьев. Трезво глядя на славолюбие князей как -на свойство, присущее всем и каждому, С. в то же время упрекает своих племянников за безрассудную чрезмерность их страсти к славе, проявившуюся в стремлении завоевать лишь себе всю славу, «и и будущую» . Мудрость С. ярко проявилась в том, что он, оценивая князей Игоря и Всеволода, не впадает в односторонность, видит не только их недостатки, но и их достоинства (храбрость, крепкую волю) . Сравнивая оценку Игорева похода С. с оценкой самого Автора, мы видим, что при всей мудрости киевского князя для него характерно аристократически равнодушное отношение к простым людям (князь не замечает гибели воинов) , в то время как Автор сострадает прежде всего народной беде, а потом уж и княжеской. Это различие между Автором и С. должно удержать исследователя от утверждения, будто образ этого князя был задуман как образ идеального героя.
Відповідь:На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність. Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до її легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності. Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Відповідь:На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність. Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до її легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності. Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Пояснення: якось так