Яку проблему не порушує автор у творі «Неймовірні пригоди Івана Сили»? добро і зло

життя і смерть

боротьба із брехнею

дружба

Питання №2 ?

Яку фразу любив проказувати Іван?

Боже !

Оце так-так

Будь що буде!

Це вам не фіґлі

Питання №3 ?

Який із цих номерів Івана Сили став рекламованим?

Іван зігнув металевий прут у кільце

на грудях Івана розбили кам`яну брилу

Івана переїхав автомобіль

Іван розгинав металеві цвяхи зубами

Питання №4 ?

Хто підлаштував поломку машини доктора Брякуса?

Магдебура

Бухенбах

Фікса

Кльоцка

Питання №5 ?

Які метаморфози відбулися з колишнім агентом Фіксою?

став проповідником Фікусом

став фокусником Фікіо

став жонглером Фіксіс

став акробатом Фікксор

Питання №6 ?

Ким виявився доктор Брякус?

учителем

шахраєм

лікарем

тренером

Експресіоністська образність в українській літературі. (Сучасні літературо­знавці зазначають, що уперше термін вжито у 1911 році німецьким поетом Г. Вальденом, але в українській літературі риси експресіонізму з’явилися у 20-ті роки XX ст. у творчості А. Головка, Миколи Хвильового, М. Куліша, а далі Д. Павличка, Л. Костенко, І. Драча. Але одним із перших засоби екс­пресіонізму використовує В. Стефаник.)

Використання засобів експресіонізму у творчості В. Стефаника. (Експресіо­нізм — це така течія у модернізмі, яка базується на емоційній виразності, осо­бливій загостреності зображувальних засобів з метою впливу на читача. Цій течії притаманний соціально-критичний пафос.)

Протест проти соціальної несправедливості і засоби імпресіонізму. (Горе селянина, його соціальну незахищеність зображено «коротко, сильно і страшно» і в новелі «Камінний хрест», і в новелі «Новина». Засобом ім­пресіонізму у творчості Стефаника є перш за все б побудови сюжету, у центрі якого виразна гротескна деталь. У новелі «Камінний хрест» — це гой самий хрест, який воздвиг Іван Дідух собі й дружині ще за життя. 1 цей хрест набуває значення символу, який виражає головну думку сильно й експресивно: жити у такому суспільстві неможливо, але й без Батьківщи­ни — не життя. Вчинок Гриця Летючого з новели «Новина» приголомшує одразу: вбив власне дитя з любові й жалості, бо не міг бачити, як умирає дитина з голоду. Гротескність події покликана вплинути на почуття читача, змушує замислитися над соціальною несправедливістю.)

Експресіонізм у антивоєнних новелах. (Одним із прийомів експресіонізму є емоційна організація монологічного мовлення. Саме цей прийом бачимо у новелі «Сини», де сюжет, на перший погляд, абсолютно реалістичний, але постає він не у хронологічній послідовності і має на меті не зображен­ня типового характеру в типових обставинах, а дорівнює події внутрішньо­го бутл’я подіям зовнішнім. Відтак єдиною реальністю залишаються емоції та переживання головного героя, майстерно передані через градацію по­чуттів, висловлених героєм у різкій емоційній формі. Емоційно несподіва­не сприйняття світу, де точаться війни, зображене через дітей, як у новелах «Діточа пригода» або «Піступка». Експресивна виразність авторської думки досягається саме таким чином.)

Новела — особливий жанр. (В. Стефаник використовує найчастіше саме новелу, бо цей жанр у короткій формі може передати дуже виразно автор­ську думку, адже для цього жанру не існує диктату сюжету. А для експресі­онізму сюжет, його форма має підпорядковане значення. Головне — форма впливу, форма подачі думки.)

Вражати — значить спонукати до думки та дії. (Усі новели В. Стефаника у центрі уваги тримають особливу подію або вчинок, які вражають, навіть при­голомшують своєю трагічністю. Мета автора — вразити, змусити до дії. Робить він це часто саме засобами експресіонізму — особливою емоційно виразною манерою зображення подій, які мають важливе значення не лише для голов­них героїв.)

Сьогодні в сучасному нам суспільстві ми намагаємося відновити цінність свободи особистості, яка формально сприймається нами як одне з прав людини і громадянина. Поняття "свобода особистості" все частіше вживається в засобах масової інформації, у виступах політичних лідерів, декларується Конституцією нашої держави. Проте зміст, вкладений у це поняття різними людьми, різний, часто пропонуються самі протилежні шляхи вирішення проблеми свободи людської особистості. Але при цьому сама категорія свободи не піддається досить серйозному аналізу. Свобода -- усвідомлена необхідність і дії людини у відповідності зі своїми знаннями , Можливість і здатність вибору в своїх діях. На пізнанні й використанні об'єктивних законів лежати воно, та свобода людей по відношенню до природі, зростаюча по мірі наукового і технічного прогресу. Проблема свободи традиційно зводилася до питання, чи володіє людина свободою волі