Сторононько рідна! коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де-не-де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному гаю,
І знову замовкне… як глухо, як тихо…
Ой лихо!
Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Чому ти не зійдеш на землю із неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой горе!
О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні, незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам Ой боже!
Коли ж се минеться! Чи згинем без долі?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в ганебній неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!
Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго
Художні засоби
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, у спорожнілу хату, тихенько опустила
Метафора: сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички
Порівняння: зорі-жаровички
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички, перекотилось літо за село, осінь опустила листок
Анафора (єдинопочаток): "І курява... І вийшли ... І тихо бабка … І осінь..."
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько
Объяснение:
Сторононько рідна! коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де-не-де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному гаю,
І знову замовкне… як глухо, як тихо…
Ой лихо!
Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Чому ти не зійдеш на землю із неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой горе!
О люде мій бідний, моя ти родино,
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні, незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам Ой боже!
Коли ж се минеться! Чи згинем без долі?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в ганебній неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!
Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго
Художні засоби
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, у спорожнілу хату, тихенько опустила
Метафора: сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички
Порівняння: зорі-жаровички
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички, перекотилось літо за село, осінь опустила листок
Анафора (єдинопочаток): "І курява... І вийшли ... І тихо бабка … І осінь..."
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько
Объяснение: