Навесні Шрам і Петро наближалися до Києва Білгородським шляхом. Вони заїжджають на хутір Хмарище до Череваня, крім того козаки зустрічають там божого чоловіка, який розповідає про події на Україні. Шрам зізнається, що він їде не в Київ, а до Сомка в Переяслав і хоче взяти з собою і кобзаря, бо його козаки послухають. Петро знайомиться у Череваня з його дочкою Лесею і закохується в неї. Череваниха хоче видати Лесю за Сомка і пропонує перед заручинами поїхати на прощу до Києва, куди вони й їдуть. Біля печер Черевань зі Шрамом зустріли гетьмана Сомка. Шрам розпитує Сомка про його позиції як гетьмана, той впевнений, що його підтримають. До Сомка приходять запорожці Кирило Тур та Чорногор. Кирилові дуже сподобалась Леся і він викрадає її. Петро був поранений у сутичці з Кирилом і його повезли на Хмарище. Гінець передає, що у Сомка мало шансів на гетьманську булаву і тому Шрам з Череванем збирається у Ніжин вмовити Васюту підтримати Сомка. Якось Петро зустрічається з Кирилом. І той за його додому. Приходить Пугач і наказує Кирилові їхати до коша на розправу. Петро їде в урочище Романовський Кут, куди повезли Кирила. Там стоїть кошем Брюховецький, готовий до Чорної ради. Після покарання киями Петро допоміг Кирилові дістатися до матері. Всі зібралися в Ніжині. Прибув Сомко і старшина роз’їхалася по дворах, біля гетьмана залишився тільки Шрам. Всі віддали голос за Сомкового ворога. На раді перемагає Брюховецький і починає свою владу. Перш за все він заточує Сомка в темницю. Кирило Тур проникає в темницю та пропонує Сомкові залишитися замість нього. Гетьман відмовляється заплатити чужим життям за своє. Сомка вбивають. *** Якось йдучи на Запоріжжя, Петро заїжджає на Хмарище і там одружується з Лесею.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
