Дружба… Якщо по-справжньому замислитися, то протягом життя вона проходить певні етапи еволюції, але робить це по-своєму: своєрідно, нетипово і, мабуть, трохи жорстоко.
У нашому житті є і постійно з’являються нові обличчя. Згадайте безліч «подруг» і «друзів» на вулиці, суцільну масу товаришів у дитячому садку і школі. Де б ти не був, куди б не потрапив, завжди знайдеш того, хто зможе носити цей титул – Друг.
Але роки йдуть. І поступово втрачається сліпа віра в кожного. Старші шкільні та студентські роки дозволяють розмежувати помилкові припущення щодо альтруїзму і безмежної доброти багатьох з твого оточення. І день за днем, місяць за місяцем, рік за роком коло товаришів стає все менше. І вже в зрілому віці ти переконуєшся, що справжній друг перевіряється тільки часом. Незважаючи ні на що, він – частина тебе. Сварки, негативні емоції, часткові непорозуміння можливі, адже життя і погляди у кожного різні. Але єдність духа замінити нічим. Це почуття ніколи не сплутати з фальшивкою. Воно одне, тому ви разом.
Привіт, Толю! Я пишу тобі листа, для того щоб ти трішечки змінився і задумався над своїми вчинками. Батьки Федька завжди сварили його тому, що він тебе "підстрікав" до поганого. Але насправді Федя був трішечки хатреньким, але добрим. Він не бажав тобі зла. Мама та батько халамидника до останнього вважали, що ти хлопчик благородний. Ти ж міг і не говорити, що Федько тебе намагався втопити у холодній води з кригою. Притому, що він цього не робив, а лише показував свої здібності. Коли Федько тонув, ти міг підбігти і до Але прийшли на до лише Спірка та його друзі. Коротше кажучи - ти міг врятувати життя Федькові. Але... Федя помер... Хай він вже й на небесах, але ти хоча морально поприси вибачення у Федька. І тобі буде легше і Феді... там... теж!
Я сподіваюся, що ти признав свою поразку і ніколи у житті більше не будеш так робити із знайомих людьми...
Дружба… Якщо по-справжньому замислитися, то протягом життя вона проходить певні етапи еволюції, але робить це по-своєму: своєрідно, нетипово і, мабуть, трохи жорстоко.
У нашому житті є і постійно з’являються нові обличчя. Згадайте безліч «подруг» і «друзів» на вулиці, суцільну масу товаришів у дитячому садку і школі. Де б ти не був, куди б не потрапив, завжди знайдеш того, хто зможе носити цей титул – Друг.
Але роки йдуть. І поступово втрачається сліпа віра в кожного. Старші шкільні та студентські роки дозволяють розмежувати помилкові припущення щодо альтруїзму і безмежної доброти багатьох з твого оточення. І день за днем, місяць за місяцем, рік за роком коло товаришів стає все менше. І вже в зрілому віці ти переконуєшся, що справжній друг перевіряється тільки часом. Незважаючи ні на що, він – частина тебе. Сварки, негативні емоції, часткові непорозуміння можливі, адже життя і погляди у кожного різні. Але єдність духа замінити нічим. Це почуття ніколи не сплутати з фальшивкою. Воно одне, тому ви разом.
Объяснение:
Привіт, Толю! Я пишу тобі листа, для того щоб ти трішечки змінився і задумався над своїми вчинками. Батьки Федька завжди сварили його тому, що він тебе "підстрікав" до поганого. Але насправді Федя був трішечки хатреньким, але добрим. Він не бажав тобі зла. Мама та батько халамидника до останнього вважали, що ти хлопчик благородний. Ти ж міг і не говорити, що Федько тебе намагався втопити у холодній води з кригою. Притому, що він цього не робив, а лише показував свої здібності. Коли Федько тонув, ти міг підбігти і до Але прийшли на до лише Спірка та його друзі. Коротше кажучи - ти міг врятувати життя Федькові. Але... Федя помер... Хай він вже й на небесах, але ти хоча морально поприси вибачення у Федька. І тобі буде легше і Феді... там... теж!
Я сподіваюся, що ти признав свою поразку і ніколи у житті більше не будеш так робити із знайомих людьми...
Объяснение: