Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:
Л у к а ш
Чудна у тебе мова, але якось
так добре слухати… Що ж ти мовчиш?
Розгнівалась?
М а в к а
Я слухаю тебе…
твого кохання…
(Бере в руки голову його, обертає проти місяця
і пильно дивиться в вічі).
Л у к а ш
Нащо так? Аж страшно,
як ти очима в душу зазираєш…
Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смійся…
Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.
Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.
Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.
Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка спртнїмає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіта, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти .тише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру. Для скаліченої духовно й обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу». Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.
Філософською глибиною думки, красою поетичних образів «Лісова пісня» постала нарівні з такими творами світової класики, як «Сон літньої ночі» Шекспіра, «Пер Гюнт» Ібсена. Не випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки».
Багато людей не люблять читати, але вони не знають, як читання корисно для людського розвитку, тому я розповім вам про користь читання.
По-перше, читання поповнює наш словниковий запас. Доведено, що люди, які читають будь-яку літературу, мають більший словниковий запас, ніж ті, хто віддає перевагу іншим заняття. Словниковий запас розширює зону комфорту, дозволяє спілкуватися на теми, раніше вам недоступні, обмінюватися думками з більш розумними людьми, вчитися у них і самим на них впливати. Словниковий запас прикрашає вашу мову і дозволяє висловлювати думки в своїй повноті. Проводилися дослідження, які довели, що люди з великим словниковим запасом мають більш високі посади і легше рухаються по кар'єрних сходах, а також мають більш міцні соціальні зв'язки.
По-друге, завдяки читанню поліпшується наша пам'ять. Читаючи художню або наукову літературу, вам доводиться тримати в оперативній пам'яті мозку цілу купу персонажів, їх історій, термінів, відсилань і мотивів.
Це не так просто. І чим більше людина читає, тим легше йому вдається запам'ятовування подібних речей. У житті така людина буде простіше запам'ятовувати імена, буде схильний слухати інших і виявляти увагу. Займаючись якоюсь справою, що читає людині буде простіше сконцентруватися відразу на декількох питаннях, іншими словами, у нього розвивається мультизадачність.
По-третє, читання розвиває наші аналітичні здібності. Читання розвиває нас на багатьох рівнях розкриваючи різні історії вигаданих персонажів або реальних особистостей. Це дозволяє нам ширше дивитися на світ, уважніше ставитися до причинно-наслідкових зв'язків, логічним ланцюжках і помилок. Все це розвиває наші аналітичні здібності. Читаючи, ви розвинете в собі здатність міркувати, переконувати інших і критично дивитися на речі і висновки інших.
По-четверте, читання підвищує нашу пильність і концентрацію.
Читання вимагає від нас пильності і концентрації, що змушує організм задіяти певні частини мозку, що відповідають за них. Чим більше людина читає, тим уважніше він стає до деталей і часто помічає те, що інші не бачать. Не рідко результат багатьох подій він зумовлює заздалегідь, грунтуючись на послідовності чиїхось дій. Читаюча людина рідко пропускає важливу інформацію повз вуха і здатний легше направляти свою увагу.
Загалом, читання розвиває нас у багатьох напрямках: воно робить нас розумнішими, уважніше, покращує пам'ять, об'єктивні погляди на світ.
Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:
Л у к а ш
Чудна у тебе мова, але якось
так добре слухати… Що ж ти мовчиш?
Розгнівалась?
М а в к а
Я слухаю тебе…
твого кохання…
(Бере в руки голову його, обертає проти місяця
і пильно дивиться в вічі).
Л у к а ш
Нащо так? Аж страшно,
як ти очима в душу зазираєш…
Я так не можу! Говори, жартуй,
питай мене, кажи, що любиш, смійся…
Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.
Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.
Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.
Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка спртнїмає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіта, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти .тише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру. Для скаліченої духовно й обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу». Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.
Філософською глибиною думки, красою поетичних образів «Лісова пісня» постала нарівні з такими творами світової класики, як «Сон літньої ночі» Шекспіра, «Пер Гюнт» Ібсена. Не випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки».
Объяснение:
Багато людей не люблять читати, але вони не знають, як читання корисно для людського розвитку, тому я розповім вам про користь читання.
По-перше, читання поповнює наш словниковий запас. Доведено, що люди, які читають будь-яку літературу, мають більший словниковий запас, ніж ті, хто віддає перевагу іншим заняття. Словниковий запас розширює зону комфорту, дозволяє спілкуватися на теми, раніше вам недоступні, обмінюватися думками з більш розумними людьми, вчитися у них і самим на них впливати. Словниковий запас прикрашає вашу мову і дозволяє висловлювати думки в своїй повноті. Проводилися дослідження, які довели, що люди з великим словниковим запасом мають більш високі посади і легше рухаються по кар'єрних сходах, а також мають більш міцні соціальні зв'язки.
По-друге, завдяки читанню поліпшується наша пам'ять. Читаючи художню або наукову літературу, вам доводиться тримати в оперативній пам'яті мозку цілу купу персонажів, їх історій, термінів, відсилань і мотивів.
Це не так просто. І чим більше людина читає, тим легше йому вдається запам'ятовування подібних речей. У житті така людина буде простіше запам'ятовувати імена, буде схильний слухати інших і виявляти увагу. Займаючись якоюсь справою, що читає людині буде простіше сконцентруватися відразу на декількох питаннях, іншими словами, у нього розвивається мультизадачність.
По-третє, читання розвиває наші аналітичні здібності. Читання розвиває нас на багатьох рівнях розкриваючи різні історії вигаданих персонажів або реальних особистостей. Це дозволяє нам ширше дивитися на світ, уважніше ставитися до причинно-наслідкових зв'язків, логічним ланцюжках і помилок. Все це розвиває наші аналітичні здібності. Читаючи, ви розвинете в собі здатність міркувати, переконувати інших і критично дивитися на речі і висновки інших.
По-четверте, читання підвищує нашу пильність і концентрацію.
Читання вимагає від нас пильності і концентрації, що змушує організм задіяти певні частини мозку, що відповідають за них. Чим більше людина читає, тим уважніше він стає до деталей і часто помічає те, що інші не бачать. Не рідко результат багатьох подій він зумовлює заздалегідь, грунтуючись на послідовності чиїхось дій. Читаюча людина рідко пропускає важливу інформацію повз вуха і здатний легше направляти свою увагу.
Загалом, читання розвиває нас у багатьох напрямках: воно робить нас розумнішими, уважніше, покращує пам'ять, об'єктивні погляди на світ.