Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її». • «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота». • «Громада — то був його світ, то була ціль його життя». • «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки». • «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині». • «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і .
Моя майбутня професія буде дарувати людям радість та красу. Все тому, що я вирішила стати перукарем. Коли я освою цю чудову професію, то стану робити людям модні стрижки та стильні зачіски, щоб вони добре виглядали. Навчуся створювати також складні вечірні та весільні зачіски для жінок і дівчат. Я хочу стати настільки досвіченим майстром, щоб безпомилково визначати, яка зачіска людині до лиця. Я хочу вміти все, що робить перукар: акуратно стригти, завивати та випрямляти волосся, нарощувати локони, фарбувати волосся в різні кольори, робити мелірування, стильну укладку! Взагалі, щоб перерахувати всі вміння стиліста, не вистачить і сторінки. Все це - ціле мистецтво! До того ж перукар повинен дбайливо поводитися з чужим волоссям, доглядати за ним. Наприклад, правильно визначати пропорції фарби для освітлення, щоб потім не випадало волосся. Хороший перукар здатний зробити зовсім непоказного клієнта таким привабливим, що його важко буде впізнати. А може, людина просто хоче оновити свою зовнішність, стати більш сучасниою, змінити імідж. Або клієнт стиліста - це «зірка», яка виступає на сцені і повинна завжди дивувати глядачів своїми неперевершеними зачісками. І перед перукарем стоїть складне завдання: підказати клієнтові найкращий варіант зачіски, змоделювати її та якісно виконати, ні в якому разі не зіпсувавши зовнішність людини. Я сподіваюся, що стану таким стилістом, що люди завжди будуть виходити з мого перукарського салону з усмішкою та в гарному настрої, милуючись собою в дзеркалі. Значить, вони прийдуть до мене ще, і мій труд буде гідно ними винагороджуватися. Мій вибір професії такий, тому що я хочу мати творчу роботу та створювати своїми руками красу. А ще робити людей навколо красивішими та впевненішими в собі.
• «…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. …Сад, пасіка й ліки — се була його робота».
• «Громада — то був його світ, то була ціль його життя».
• «В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».
• «…Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і .