Закінчи речення 1. Головного героя оповідання «Скарб» О. Стороженка звали… 2. Батьки Павлуся були людьми… . 3. Павлусь іноді так кричав, «буцім з його чортяка лика дере» у… 4. Батько Павлуся хотів, щоб його син навчався у... 5. Цілими днями Павлусь… . 6. Руки у Павлуся були такими, як у… . 7. «Останеться він на світі, мов сліпий без поводаря!» — так про Павлуся висловився… 8. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорниці через те, що… 9. Вночі у Павлуся розболівся живіт, і тому він почав просити… 10. Після смерті батьків за Павлусем доглядали… . 11. За сіллю хури Павлуся їздили до… 12. «...Як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся...»… Чи уважний ви читач? 1. На яке народне свято вирішило парубоцтво шукати скарб? 2. Де шукали скарб парубки? 3. Як парубки називали Павлуся? 4. Чому парубки на пошуки скарбу вирішили взяти із собою Павлуся? 5. Яку пісню заспівали хлопці, вирушаючи на пошуки скарбу? 6. У що, за переказами людей, перетворюються скарби? 7. Хто кинув хорта у вікно Павлусевої хати ? 8. Чим він розсипався, ударившись об поміст? 9. Куди сховав наймит цінності? 10. Яка жінка була у Павлуся? 11. Яких діточок послав Господь Павлусю? 12. Ім’я якої собаки згадується у творі, що стереже гроші скупого? Закінчи речення 1. Мишка, як і другі, була маленька і... 2. Нору мишки можна було побачити в хаті… 3. Своє помешкання мишка вважала… . 4. Мишка боялася… 5. Пишно вбраний когут був схожим на… 6. Із своїми сестрами мишка зустрічалася… . 7. Мишка вибігала зі своєї нори, щоб... . 8. Господар хати, де жила мишка був «...товстий, як годований...» 9. Гроші хазяїн хати, де була нора мишки, ховав… 10. На думку господаря, гарно пахнуть… 11. Господиня не захотіла до Мишка помстилася господарю, … 1. Мишка, як і другі, була маленька і... 2. Нору мишки можна було побачити в хаті… 3. Своє помешкання мишка вважала… . 4. Мишка боялася… 5. Пишно вбраний когут був схожим на… 6. Із своїми сестрами мишка зустрічалася… . 7. Мишка вибігала зі своєї нори, щоб... . 8. Господар хати, де жила мишка був «...товстий, як годований...» 9. Гроші хазяїн хати, де була нора мишки, ховав… 10. На думку господаря, гарно пахнуть… 11. Господиня не захотіла до Мишка помстилася господарю, …Закінчи речення 1. Колір лебедів у поезії… 2. Лебеді порівнюються із… . 3. Мати не пускала до хати гойдати колиску… 4. Лебеді танцювали в хаті… 5. Коли син виросте, то він… . 6. Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця… . 7. А диво-наречені кликатимуть у… . 8. У житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може вибирати… . 9. Образ лебедів у творі асоціюється з… 10. До сина «прийдуть з України верби і тополі», якщо він… 11. Сили юнакові, мужності, коли той вирушить у життєву дорогу, надаватиме… 12. Головна думка поезії виражена у словах…

Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем’ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.З великою любов’ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою «Космографія». Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою. «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: «Гуси-лебеді летять … над моїм дитинством, … над моїм життям!»

Читать полностью: http://tvori.com.ua/poetichna-rozpovid-pro-ditinstvo-za-povistyu-gusi-lebedi-letyat/#ixzz3uxwHPQSb

Естетичне кредо Е. Сетон-Томпсона писати в тому, що знаєш. Про це він говорить у своїй передмові до книги «Життя диких звірів»: «Коли я вдивляюся в імена тварин, чиї історії тут розказані, я відчуваю щось більше, ніж може відчувати художник, вдивляючись в різні портрети своїх друзів, ідеально створені ним самим. Деяких я знав особисто.Образи друге створені на підставі різних історій ». Зауваження письменника, що деяких тварин, у яких йдеться в його оповіданнях, він знав особисто, має пряме відношення до «герою» його розповіді СНАП. Прообразом його був реально існуючий в сім’ї пес. У книзі «Моє життя», Описуючи свої дитячі роки, Сетон-Томпсон каже: «Ми часто згадували маленького тер’єра СНАП, нашого вірного захисника від щурів, коли ми жили на фермі. Щоночі він виходили на полювання і щоранку переможно був з величезною бурою щуром в зубах ». Автор зберіг у своєму оповіданні Не тільки ім’я і породу собаки, а й особливість характеру «героя», дав йому говорить кличку Снап, що в перекладі з англійської означає «вистачати». У цьому короткому імені автор зумів сфокусувати основна якість характеру СНАП, його безприкладну хоробрість і мужність, хватку, яка була смертельною. НЕ випадково Сетон-Томпсон зауважує: «Деяким собакам насилу приискивать ім’я, другим же не доводиться придумувати клички – вони є як би самі собою». Особливо захоплююче є опис останньої сутички пораненого СНАП з вовком, що коштували йому життя. «У той час, – пише автор, – як десять великих псів бездіяльно металися навколо Безмолвно звіра, у дальньому чагарники почувся шурхіт, потім стрибками пронісся елоснежний гумовий мячик, незабаром перетворився в маленького бультер’єра. Снап, ю повільно біжить і найменший з зграї, примчав, важко дихаючи – так важко, що, здавалося, він задихається, і підлетів прямо до кільця навколо хижака, з Яким ніхто не наважувалися битися. Завагався він? Ні на мить. Крізь кільце гавкаючий собак він кинувся напролом до старого деспотові пагорбів, цілячись прямо в глотку. І вовк вдарив його з розмаху своїми двадцятьма ікла. Однак малюк кинувся на нього вдруге, і що сталося тоді, важко сказати … Коли битва нарешті закінчилася, перед нами на землі лежали вовк – могутній гігант – і вчепилася в його ніс біла собачка ». Для письменника-гуманіста, яким був Сетон-Томпсон, кожна особина живої природи – це цілий світ, проникнути в Котрий даний людині гуманного та терплячому, який вм гати і любить різноманіття навколишнього життя. Тільки людина, яка добре знає собак, міг зробити таке зауваження: «Собаки гарчать на два ладу: низьким, грудному голосом – це ввічливе попередження або сповнений гідності відповідь – і голосно, майже верескливо – це останнє слово перед нападу». Зустрічаємося ми з цим і при описі життєвого шляху СНАП. Автор відтіняє благородство тварини, мужність і властиве йому почуття гідності. Все це породжує у читача повагу до живої істоти, відкриває йому такі сторони життя навколишнього світу, в яких він і НЕ підозрював. Мудрі і гуманні твори канадського письменника вчать любить природу, берегти все живе, закладають то моральні основи, з яких вироста