Закріплення вивченого матеріалу 1. Проведення тестового опитування 1. З якого міста рухалася галера? а) Кафи; б) Царгорода; в) Константинополя; г) Трапезонта.
2. Яким був кількісний склад (у сотнях) яничар на галері? а) Три; б) чотири; в) дві; г) півтори.
3. Меїсій Граг у творі — : а) ключник галерський; б) суддя військовий; в) військовий трембач; г) гетьман запорозький.
4. Про кого з героїв у думі зазначається: «Недовірок християнський, Потурчився, побусурменився…»? а) Самійла Кішку; б) Марка Рудого; в) Ляха Бутурлака; г) Меїсія Грага.
5. Тому, хто відгадає сон Алкан-паші, він пообіцяв: а) багато грошей; б) волю надати; в) Кафу подарувати; г) присвоїти високе військове звання.
6. Про який сон розповів Алкан-паша? а) Бурю на Чорному морі; б) повстання невольників; в) зрадництво Ляха Бутурлака; г) знайдення безлічі скарбів у пустелі.
7. З яким проханням звернувся Лях Бутурлак до Алкана-паші, почувши від нього розповідь про сон? Дозволити йому: а) виїхати на Україну; б) написати про це поезію; в) пильніше доглядати за невольниками; г) відвідати мечеть.
8. Місто, куди прибув князь трапезонтський в гості до дівки Санджаковни: а) Кафа; б) Акрополь; в) Козлів; г) Царгород.
9. З яким проханням звернувся Самійло Кішка до Ляха Бутурлака? а) Дати напитися води; б) дозволити змінити брудний одяг на чистий; в) написати листа батькам; г) відпустити погуляти містом.
10. Про що вмовляв Лях Самійла? а) Відректися від віри християнської; б) заспівати українською; в) до відремонтувати галеру; г) нагострити шаблі.
11. Із приводу чого хотів поговорити Лях Бутурлак із Самійлом Кішкою, розпиваючи «дорогого напитку»? а) Призначення людини на землі; б) віру християнську; в) відповідальність і обов’язок перед Батьківщиною; г) культуру і звичаї турків. 12. Скільки часу перебував Самійло Кішка з козаками у неволі? а) П’ять років; б) півроку; в) п’ятдесят чотири роки; г) півстоліття.
Відповідь:
Не знаю чи є десь готова відповідь на це питання, але я особисто вважаю, що через весь твір червоною ниткою тягнеться одна лише думка. Славка Беркуту увесь час мучило питання: де і яке його "максимальне навантаження" і чи гідно він його витримає ?
Для нього максимальним навантаженням було не сварка з Юльком, з яким він дружив з дитинства, не те, що він дав слабину і не виграв юнацькі змагання, хоч перемога була так близько, не бій на шпагах, хоч він за це себе картав, а те, що йому приходиться безневинно оправдовуватися. І коли він таки прийшов на той ганебний шкільний суд - то це було його "маскимальним навантаженням" і він його витримав з честю.
Пояснення:
Цитата: Але син не погодився. Він навіть усміхнувся: — Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім - навіщо мені ховатися? Пам’ятаєш, ти… тоді… тоді ти казав про максимальне навантаження? Ну от, не треба замість мене йти завтра в школу, тату!
Можливо я не права, але мені та здається
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла.
Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила:
— Що там у білому світі робиться?
Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна.
Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!"
— Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети.
— Не знаю, — відповів я і озирнувся.
Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно.
Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи.
— Глянь-но, — показала вона на дріт. А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро.
Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують.
Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене:
— Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"?
І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам.
Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його.
— Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш.