Який з творів 6-го классу мені сподобався,або запам'ятався найбільше? У шостому класі, на уроках української літератури, ми ознайомилися та вивчили багато творів та оповідань. Довідалися про життя предків, про історичне минуле, поринули у далеке майбутнє та повернулися назад, у свій улюблений клас. Усі твори, оповідання, вірші надзвичайно цікаві та повчальні, але допало до душі найбільше оповідання «Зачарована Десна». Коли я його читав , дійсно був зачарований спогадами автора. Так тонко, так по-справжньому передані в творі почуття, що я поринув в ці спогади і, наче в моїй присутності все це відбувалося. Я бачив заквітчаний навесні сад, біля низенької хати гав за городиною. Наче зараз, стоїть перед очима величавий соняшник, а через тин гарбузи плетуться. А далі бузина, смородина, і терпкий запах лободи та полину. Разом з автором полюбив пташиний щебет у саду і в полі, плескіт весняної води, жаб’яче кумкання в болоті, яблука, які падають нишком у траву. Чув, як пахне в’ялою травою, квітами. Перед очима стояла Десна-чарівниця. Уявляв, як п*ю воду з річки, а вона така ласкава, солодка. На березі у лозах – ожина, в кущах – горіхи, в лісі – гриби, в озері, у воді скаламученій – риба. Чув як каркає ворона сидячи на високій сокорині. Плив у човні Десною і насолоджувався водою тихою, небом зоряним, місяцем, що у воді сміється. Так мені хороше було пливти за водою, так легко, немов не плив я, а линув у синьому просторі.
Питання про відмінності повісті й казки не здасться таким простим, якщо торкнутися історії походження цих жанрів. Повість виникла як різновид світської пригодницької літератури в середні віки, і її близькість до казки в ті далекі часи була очевидною. Сюжет будувався як ланцюг незвичайних подій, пов’язаних з таємницями, проріканнями, мандрами, уявної смертю і воскресінням героя. На рівні образів використовувалися традиційні для казки прийоми гротеску і гіперболізації, що підкреслювали символічний зміст образного ладу в цілому.
До початку VIII століття склалися основні жанрові різновиди історичної, побутової і сатиричної повісті. З їх розвитком в літературі з’явилися твори, в яких вигадка поступився місцем достовірності, а б оповідання набув нових рис, відмінні від канонів фольклорних оповідей або казок.
Сучасна повість відноситься до літературного епічного жанру, який об’єднує прозові твори, що описують ряд подій з життя героїв і відтворює систему художніх образів, підлеглих певної авторської ідеї. Композиція повісті будується довільно і може включати новеллистические або нарисові елементи, деталі побутописання, гумористичні та сатиричні фрагменти. Принцип оповідання – правдоподібність, проходження за фактичною основою того, що відбувається з дотриманням послідовної хронології та чітко позначених часових меж. Сюжетні колізії підпорядковані меті розкрити внутрішній світ героя.
Сучасна казка являє собою особливий оповідний жанр, що зберіг фольклорну основу. Символіка казкових образів відображає стійкі народні уявлення про взаємини людини і природи, про типи поведінки, від яких залежить досягнення життєво важливих цілей, про пороки і чесноти, про таких абстрактних поняттях, як добро і зло. Композиція казки включає обов’язковий елемент випробування героя, порушив якийсь заборону і вимушеного вступити в боротьбу з містичними силами, щоб повернути втрачене.
У народних казках структура розповіді підпорядкована суворої системі та пропорційності частин тексту: приповідка задає тон і емоційний настрій, зачин повідомляє про героя, триразово повторювані випробування посилюють інтригу, доводячи її до кульмінаційної точки, за якою слід щаслива розв’язка. У літературних казках цей принцип використовується тільки частково, оскільки казкове дія розвивається з волі автора. Художньою особливістю літературних казок можна вважати використання прийомів сюжетостроения, властивих пригодницької повісті або жанру фентезі.
Саме тому виникає питання, в чому відмінність повісті від казки. Важливими характерними особливостями казки є цікавість змісту і вигадка. Час і місце дії не мають значення: у казці все відбувається раз або давним-давно, за горами, за морями, за дрімучими лісами. У повісті описуються реальні або схожі на реальні події, окреслені часовими рамками і прив’язані до конкретного місця дії.
Велика кількість стійких мовних зворотів у казці має формоутворювальну функцію: воно необхідне для збереження структури тексту. Композиційна цілісність повісті досягається іншим завдяки фактичної точності зображуваних подій і суворому відбору стилістично виправданих засобів художньої виразності.
відмінність повісті від казки полягає в наступному: Зміст повісті відображає достовірні події і факти, творчо переосмислені автором. Головним змістовним ознакою казки є вигадка і цікавість. У казці описуються пригоди героя, але не розкривається його внутрішній світ, оскільки казкові персонажі уособлюють символічні образи. Повість зображує ряд подій, які проявляють душевні якості і світовідчуття героїв. У казці зберігається стійка структура тексту, що дозволяє без спотворень передавати його в усній формі. Повість має вільну композицію. Від літературних казок, близьких за жанром до пригодницьким і фантастичним творам, повість відрізняється фактичностью використовуваного матеріалу і відсутністю установки на щасливий фінал.
У шостому класі, на уроках української літератури, ми ознайомилися та вивчили багато творів та оповідань. Довідалися про життя предків, про історичне минуле, поринули у далеке майбутнє та повернулися назад, у свій улюблений клас. Усі твори, оповідання, вірші надзвичайно цікаві та повчальні, але допало до душі найбільше оповідання «Зачарована Десна». Коли я його читав , дійсно був зачарований спогадами автора. Так тонко, так по-справжньому передані в творі почуття, що я поринув в ці спогади і, наче в моїй присутності все це відбувалося. Я бачив заквітчаний навесні сад, біля низенької хати гав за городиною. Наче зараз, стоїть перед очима величавий соняшник, а через тин гарбузи плетуться. А далі бузина, смородина, і терпкий запах лободи та полину. Разом з автором полюбив пташиний щебет у саду і в полі, плескіт весняної води, жаб’яче кумкання в болоті, яблука, які падають нишком у траву. Чув, як пахне в’ялою травою, квітами. Перед очима стояла Десна-чарівниця. Уявляв, як п*ю воду з річки, а вона така ласкава, солодка. На березі у лозах – ожина, в кущах – горіхи, в лісі – гриби, в озері, у воді скаламученій – риба. Чув як каркає ворона сидячи на високій сокорині. Плив у човні Десною і насолоджувався водою тихою, небом зоряним, місяцем, що у воді сміється. Так мені хороше було пливти за водою, так легко, немов не плив я, а линув у синьому просторі.
До початку VIII століття склалися основні жанрові різновиди історичної, побутової і сатиричної повісті. З їх розвитком в літературі з’явилися твори, в яких вигадка поступився місцем достовірності, а б оповідання набув нових рис, відмінні від канонів фольклорних оповідей або казок.
Сучасна повість відноситься до літературного епічного жанру, який об’єднує прозові твори, що описують ряд подій з життя героїв і відтворює систему художніх образів, підлеглих певної авторської ідеї. Композиція повісті будується довільно і може включати новеллистические або нарисові елементи, деталі побутописання, гумористичні та сатиричні фрагменти. Принцип оповідання – правдоподібність, проходження за фактичною основою того, що відбувається з дотриманням послідовної хронології та чітко позначених часових меж. Сюжетні колізії підпорядковані меті розкрити внутрішній світ героя.
Сучасна казка являє собою особливий оповідний жанр, що зберіг фольклорну основу. Символіка казкових образів відображає стійкі народні уявлення про взаємини людини і природи, про типи поведінки, від яких залежить досягнення життєво важливих цілей, про пороки і чесноти, про таких абстрактних поняттях, як добро і зло. Композиція казки включає обов’язковий елемент випробування героя, порушив якийсь заборону і вимушеного вступити в боротьбу з містичними силами, щоб повернути втрачене.
У народних казках структура розповіді підпорядкована суворої системі та пропорційності частин тексту: приповідка задає тон і емоційний настрій, зачин повідомляє про героя, триразово повторювані випробування посилюють інтригу, доводячи її до кульмінаційної точки, за якою слід щаслива розв’язка. У літературних казках цей принцип використовується тільки частково, оскільки казкове дія розвивається з волі автора. Художньою особливістю літературних казок можна вважати використання прийомів сюжетостроения, властивих пригодницької повісті або жанру фентезі.
Саме тому виникає питання, в чому відмінність повісті від казки. Важливими характерними особливостями казки є цікавість змісту і вигадка. Час і місце дії не мають значення: у казці все відбувається раз або давним-давно, за горами, за морями, за дрімучими лісами. У повісті описуються реальні або схожі на реальні події, окреслені часовими рамками і прив’язані до конкретного місця дії.
Велика кількість стійких мовних зворотів у казці має формоутворювальну функцію: воно необхідне для збереження структури тексту. Композиційна цілісність повісті досягається іншим завдяки фактичної точності зображуваних подій і суворому відбору стилістично виправданих засобів художньої виразності.
відмінність повісті від казки полягає в наступному:
Зміст повісті відображає достовірні події і факти, творчо переосмислені автором. Головним змістовним ознакою казки є вигадка і цікавість.
У казці описуються пригоди героя, але не розкривається його внутрішній світ, оскільки казкові персонажі уособлюють символічні образи. Повість зображує ряд подій, які проявляють душевні якості і світовідчуття героїв.
У казці зберігається стійка структура тексту, що дозволяє без спотворень передавати його в усній формі. Повість має вільну композицію.
Від літературних казок, близьких за жанром до пригодницьким і фантастичним творам, повість відрізняється фактичностью використовуваного матеріалу і відсутністю установки на щасливий фінал.
Поділись записом в соціальних мережа