На мою думку,гроші у складних життєвих ситуаціях нічого не варти.Як приклад можна навести твір Осипа Турянського Поза межами болю .У ньому розповідється про полонених ,яких конвоювали сербські вояки .Семеро зважуються на втечу ,але тікати було нікуди .Велась напружена боротьба приречених на голодну смерть між інстинктом і духом. Ворогами полонених були голод , холод і безнадійність .Їм довелося скласти важкий іспит на право бодай померти людьми.В таких нелюдських ситуаціх навіть маючи гроші ,ти нічого не зможеш зробити.В цих обставинах людяність і надійність варти всього
Жодна людина в цьому світі не може, не повинна, не має права не любити найголовнішого - світу природи, яка її оточує. До цього закликає всіх нас цей вірш Володимира Підпалого.
Природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. Тому вона не повинна порушувати спокій маленьких пташенят у гніздечку, адже вони так само хочуть жити, як і всі живі істоти.
Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.
На мою думку,гроші у складних життєвих ситуаціях нічого не варти.Як приклад можна навести твір Осипа Турянського Поза межами болю .У ньому розповідється про полонених ,яких конвоювали сербські вояки .Семеро зважуються на втечу ,але тікати було нікуди .Велась напружена боротьба приречених на голодну смерть між інстинктом і духом. Ворогами полонених були голод , холод і безнадійність .Їм довелося скласти важкий іспит на право бодай померти людьми.В таких нелюдських ситуаціх навіть маючи гроші ,ти нічого не зможеш зробити.В цих обставинах людяність і надійність варти всього
Жодна людина в цьому світі не може, не повинна, не має права не любити найголовнішого - світу природи, яка її оточує. До цього закликає всіх нас цей вірш Володимира Підпалого.
Природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. Тому вона не повинна порушувати спокій маленьких пташенят у гніздечку, адже вони так само хочуть жити, як і всі живі істоти.
Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.
Саме до таких роздумів спонукав мене цей вірш.