«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*
Контрольну вчора ми писали,
А вчитель гав ловив в журналі -
Тому ми швидко так списали.
А на наступний день,
Під звук пташиних теревень,
Оцінку і дознали.
Тепер хоч в воду, хоч з моста
У мене двійка - не спроста!
Я ж навіть списував і коми!
У кого? У сусіда Толі!
- Толян, сусіде, як це так?
Мені тут двійка - не п'ятак!
- Мій добрий друг, я теж списав
і маю не п'ятірку!
Такого ж лебедя - цю двійку!
За це я дякую сказать повинен
Цьому кирпатенькому Тимі!
- Тимко, Тимко, як написав?
- Так як і всі - усе скатав!
- На скільки?
- Краще б не казати!
- У кого встиг?
- У Гончаренко Каті!
- Катрусю, Катя, Катя, Катя!
Що сталось? - годі плакать!
- Ой, не кажи мені нічого!
Тепер з моста, тепер - у воду!
Через це "Два"! Хоча би "Три"!
А все у цьому винен ти!
- Чому це я? Знайшла на кого!
- А списувать знайшли же моду!
От я, дурна, у тебе і списала.
Якби ж я знала, якби же знала...
Дзвінок тут швидко пролунав
Наш клас із класу повтікав.
Лиш я сиджу, рука сіпнулась -
Отут-то коло і замкнулось!
* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*