Запиши імена позитивних героїв казки про царя салтана під віконцем три сестри пряли пізньої пори. «якби я була цариця, — каже так одна дівиця, — то сама на цілий світ наварила б я обід». «якби я була цариця, — каже так її сестриця, — на весь світ сама-одна я б наткала полотна». «якби я була цариця, — третя мовила сестриця, — я б родила для царя молодця-богатиря». тільки вимовити вспіли — двері тихо зарипіли, і до них заходить цар, того краю володар, бо якраз у ту хвилину він стояв побіля тину і охоче слухав їх, а молодшу — над усіх. «здрастуй, красная дівице, — він говорить, — будь цариця і роди богатиря ти для мене, для царя! ви ж, голубоньки-сестриці, вибирайтеся з світлиці, їдьте з нами заразом до царських моїх хором; буде з вас одна ткачиха, друга буде повариха». в сіни вийшов цар-отець. всі поїхали в дворець. цар недовгий час збирався: в той же вечір повінчався. бучно справили бенкет, випивали пиво й мед; а потому чесні гості на різьблене ліжко з кості вклали спати молодих і лишили їх самих. плаче в кухні повариха, а над кроснами ткачиха — і нашіптують біду на царицю молоду. а цариця до світанку, справджуючи обіцянку, з тої ночі понесла. на той час війна була. цар надів військове вбрання і цариці на прощання наказав поберегтись, злого лиха стерегтись. поки він в чужій країні вів походи безупинні, надійшов і час родин. сина бог їм дав в аршин, і цариця над малятком — мов орлиця над орлятком! шле з листом вона гінця, щоб потішити отця. а ткачиха й повариха, й сваха баба бабариха загубить царицю хтять, перейнять гінця велять; шлють царю вони обмову – отаке брехливе слово: «народилось дитинча – не дівчатко, не хлопча, не пацюк, не жабенятко, а невидане звірятко». як почув же цар-отець, що сказав йому гонець, в гніві став він мудрувати і гінця хотів скарати, та, отямившися враз, надіслав такий наказ: «ждать повернення мойого, не рішаючи нічого». їде царський посланець, приїжджає під кінець. а ткачиха й повариха, й сваха баба бабариха переймають посланця, йому винця і кладуть в його торбину зовсім іншу писанину. і привіз гінець хмільний в той же день наказ такий: «цар наказує негайно в море кинути потайно, щоб про це не відав світ, і царицю і приплід». що ж робити? до світлиці, пожурившись по цариці, царедворці всі ввійшли, шанування віддали, об'явили царську волю — їй та сину злую долю, — прочитали їй наказ, і царицю в той же час в бочку з сином посадили, засмолили, покотили і пустили в окіян — так звелів, мов, цар салтан.