Я дуже полюбляю читати книжки. На мою думку, вони роблять людину кращою, збагачуючи її світогляд та налаштовуючи на правильні моральні орієнтири. Читати книжки – це як ніби відкривати кожен раз нові світи, не виходячи з дому. Серед книжок, що були мною прочитані, є різні жанри: від класичних творів великих митців до сучасного фентезі. Але, як і в кожного читача, в мене є улюблена книга.
Я захоплююся творчістю Джона Фаулза. Його твори відрізняються глибоким філософським змістом та психологізмом. Серед усіх його творів хочу виокремити роман «Колекціонер». Він вразив мене до глибини душі.
За сюжетом, середньостатистичний клерк, Фредерік Клегг, що не відрізняється ні розумом, ні талантами, не цікавиться нічим, окрім колекціонування метеликів закохується в творчу та яскраву Міранду Грей, але не наважується навіть заговорити до неї. Все міняється, коли він виграє велику суму грошей, що дозволяє йому придбати великий будинок за містом з глибоким підвалом. Клегг викрадає Міранду та утримує її в цьому підвалі, сподіваючись, що врешті решт вона покохає його.
Композиційно твір складається з кількох частин – записів у щоденнику. Перша – від імені Фредерика, друга – від імені Міранди. Автор зображує зіткнення двох світів – посередності та творчості, мистецтва та сірої реальності. Постає також проблема неспроможності кохати. Фредерік не вміє кохати, він хоче володіти «цікавим експонатом», який він невзмозі ні зрозуміти, ні відпустити. Він чинить з Мірандою як зі своїим метеликами. Це призводить врешті решт до її смерті. Найстрашнішим є те, що після смерті Міранди, він спочатку навіть думає про самогубство, але згодом вже полює на нову жертву.
Ця книга змушує замислитись над такими поняттями як кохання, мистецтво, творчість, та застерігає від відсутності саморозвитку, культивуванні посередності та морального занепаду особистості.
У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник М. Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи і незалежності. У романі П. Куліша «Чорна рада» ми гаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.
Я дуже полюбляю читати книжки. На мою думку, вони роблять людину кращою, збагачуючи її світогляд та налаштовуючи на правильні моральні орієнтири. Читати книжки – це як ніби відкривати кожен раз нові світи, не виходячи з дому. Серед книжок, що були мною прочитані, є різні жанри: від класичних творів великих митців до сучасного фентезі. Але, як і в кожного читача, в мене є улюблена книга.
Я захоплююся творчістю Джона Фаулза. Його твори відрізняються глибоким філософським змістом та психологізмом. Серед усіх його творів хочу виокремити роман «Колекціонер». Він вразив мене до глибини душі.
За сюжетом, середньостатистичний клерк, Фредерік Клегг, що не відрізняється ні розумом, ні талантами, не цікавиться нічим, окрім колекціонування метеликів закохується в творчу та яскраву Міранду Грей, але не наважується навіть заговорити до неї. Все міняється, коли він виграє велику суму грошей, що дозволяє йому придбати великий будинок за містом з глибоким підвалом. Клегг викрадає Міранду та утримує її в цьому підвалі, сподіваючись, що врешті решт вона покохає його.
Композиційно твір складається з кількох частин – записів у щоденнику. Перша – від імені Фредерика, друга – від імені Міранди. Автор зображує зіткнення двох світів – посередності та творчості, мистецтва та сірої реальності. Постає також проблема неспроможності кохати. Фредерік не вміє кохати, він хоче володіти «цікавим експонатом», який він невзмозі ні зрозуміти, ні відпустити. Він чинить з Мірандою як зі своїим метеликами. Це призводить врешті решт до її смерті. Найстрашнішим є те, що після смерті Міранди, він спочатку навіть думає про самогубство, але згодом вже полює на нову жертву.
Ця книга змушує замислитись над такими поняттями як кохання, мистецтво, творчість, та застерігає від відсутності саморозвитку, культивуванні посередності та морального занепаду особистості.
У романі П. Куліша «Чорна рада» ми гаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.