Хіба може бути у щирого українця інший улюблений письменник, крім Тараса Григоровича Шевченка? Насправді, це цілком можливо. Люди володіють різними смаками, уподобаннями, інтересами і всім подібним. Тому люди люблять різні твори і книги, відповідно, і улюблені письменники в них дуже різні. Втім, якщо йдеться особисто про мене, то я віддаю перевагу саме Тарасу Шевченку. Ця людина не даремно вважається найвидатнішим українським письменником, його роль в українській літературі просто неможливо перебільшити, він справжній геній української літератури і справжній символ України.У творчості Тараса Шевченка є безліч цікавих тем. Однією з цих тем є національно-визвольна боротьба українського народу. Як відомо з історії, український народ не мав власної держави надзвичайно тривалий час, що надавало дуже поганий вплив на українців і все, що з ними відбувається. Тарас Шевченко описував подвиги самих сміливих і відважних членів українського суспільства, які протягом довгих років сміливо боролися за те, щоб Україна була незалежною, отримала в своє управління власні землі і змогла бути ефективною в їх управлінні. Творчість письменника про це стала справжнім пам’ятником для нього. До сьогоднішнього дня творами Тараса Шевченка надихаються безліч патріотів, які населяють нашу землю, ці твори допомагають патріотам повноцінно жити і працювати на благо нашої спільної батьківщини. Як тільки в Україні виникають якісь складнощі, патріоти країни збираються під пам’ятниками Шевченка, обговорюють проблеми і прагнуть відшукати якісь рішення щодо цих проблем. Це вражає, і зайвий раз доводить, наскільки творчість великого кобзаря важлива для України.Втім, Тарас Шевченко відомий не тільки написанням патріотичної літератури, але й іншими своїми досягненнями. По-перше, він надзвичайно цікавився звичаями життя представників українського народу. Його цікавило, як живуть звичайні люди, хоча інших письменників, які творили до Шевченка, це практично не турбувало. Особливістю Тараса Шевченка було і те, що він дуже активно описував найскладніші проблеми у житті людини, особливо якщо мова йшла про жінок. Він жалів їх, а тому приділяв велику кількість місця у своїх творах, де описував їх важке життя і намагався показати читачам, що робити можна, а що не можна.Думається, що обидві сторони письменницької діяльності Тараса Шевченка – будь то написання інформації про державу чи про життя звичайних людей – є для нього хорошим пам’ятником, який дає зрозуміти, наскільки в цілому важлива його творчість для всіх нас, навіть тих, хто живе в сучасності.
Итак, давайте рассмотрим несколько правил, которые бы вам выжить, попади вы в подобную ситуацию. Хочется надеется, что ни с кем из нас такого никогда не произойдет, однако же стоит запомнить несколько правил и надеяться только на себя.
Не тратьте понапрасну воздух. В классическом гробу запас воздуха — на час, максимум два. Глубоко вдыхайте, медленно выдыхайте. Вдохнув, не глотайте, это вызывает гипервентиляцию. Не зажигайте спички или зажигалку, это отнимает кислород, зато фонариком пользоваться не возбраняется. Не кричите: крик усиливает панику, учащается сердцебиение и дыхание, а значит и расход воздуха.
Расшатайте крышку руками; в самых дешёвых гробах из ДВП можно даже сделать дырку (обручальным кольцом, пряжкой ремня…)
Скрестите руки на груди, схватив ладонями плечи и стяните с себя рубашку вверх завяжите её узлом над головой; вися мешком у вас на голове, она защитит вас от удушья при попадании в лицо земли.
Сбивайте крышку ногами. Дешёвые гробы успевают сломаться под весом земли сразу после того как их закопают!
Как только крышка сломается, направляйте землю от головы к ногам, когда места станет мало, пытайтесь ногами прессовать землю в разные стороны.
Во что бы то ни стало попытайтесь сесть, земля заполнит пустое место и сместится в вашу пользу, не останавливайтесь и продолжайте дышать спокойно.
Итак, давайте рассмотрим несколько правил, которые бы вам выжить, попади вы в подобную ситуацию. Хочется надеется, что ни с кем из нас такого никогда не произойдет, однако же стоит запомнить несколько правил и надеяться только на себя.
Не тратьте понапрасну воздух. В классическом гробу запас воздуха — на час, максимум два. Глубоко вдыхайте, медленно выдыхайте. Вдохнув, не глотайте, это вызывает гипервентиляцию. Не зажигайте спички или зажигалку, это отнимает кислород, зато фонариком пользоваться не возбраняется. Не кричите: крик усиливает панику, учащается сердцебиение и дыхание, а значит и расход воздуха.
Расшатайте крышку руками; в самых дешёвых гробах из ДВП можно даже сделать дырку (обручальным кольцом, пряжкой ремня…)
Скрестите руки на груди, схватив ладонями плечи и стяните с себя рубашку вверх завяжите её узлом над головой; вися мешком у вас на голове, она защитит вас от удушья при попадании в лицо земли.
Сбивайте крышку ногами. Дешёвые гробы успевают сломаться под весом земли сразу после того как их закопают!
Как только крышка сломается, направляйте землю от головы к ногам, когда места станет мало, пытайтесь ногами прессовать землю в разные стороны.
Во что бы то ни стало попытайтесь сесть, земля заполнит пустое место и сместится в вашу пользу, не останавливайтесь и продолжайте дышать спокойно.
Вставайте!