Нещодавно я дізналась про ваші героїчні вчинки і вирішила написати вам листа. Я вважаю, що ви дуже нетипова особистість і не просто рядовий учасник Коліївщини. Хоч з самого початку ви мені здались трохи закомплексованим і приниженим, тобто з дитинства затурканим і зацькованим наймитом, та це лише доля зіграла з вами злий жарт «багатому на лати та на дрібні сльози».. Проте ваша висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила вас вступити до табору повсталих. Спочатку ви гнались за матеріальним, що як на мене не дуже правильно. Але згодом мене вражає ваше духовне відродження, коли по при головне ви ставили мету - здобути щастя. Ви - дуже сильний характер, і по при погляди інших, я не вважаю вас месником. Ви справді маєте ніжне і любляче серце. Я найбільше ціную в вашому характері працьовитість, цілеспрямованість, доброту, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого. І я буду намагатися прагнути до вас, як до свого ідеалу.
І це дійсно "ворота зими". Вже довго вся природа готувалася до настання зимової пори. Зранку дерева і трава покривається паморозком. Хмари над землею несуться низько і наливаються свинцем. Птахи вже відлетіли, а люди дістали теплий одяг із шаф. Всі давно приготувалися до приходу зими, вона, як завжди, прийшла несподівано. Зранку, прокинувшись, замість привичного сірого похмурого пейзажу осені ми бачимо початок світлого, зимового пейзажу. Вночі, коли всі спали, випав перший сніг. Все навкруги побіліло і, здавалося, навіть рухається тепер по-новому - легко та бадьоро. Побіліли земля, дома, дерева - весь світ начебто накрився білою ковдрою. Все прийняло незвичайний, казковий, трохи загадковий вигляд. Здавалося, що, прокинувшись я перенісся із звичного миру в країну, де все іскриться і переливається. Перший сніг завжди прекрасний, і хоча попереду ще буде три улюблених моїх зимових місяці, перший сніг - завжди саме незабутнє враженнявід цієї славної пори року - зими.
Доброго дня, шановний Яремо!
Нещодавно я дізналась про ваші героїчні вчинки і вирішила написати вам листа. Я вважаю, що ви дуже нетипова особистість і не просто рядовий учасник Коліївщини. Хоч з самого початку ви мені здались трохи закомплексованим і приниженим, тобто з дитинства затурканим і зацькованим наймитом, та це лише доля зіграла з вами злий жарт «багатому на лати та на дрібні сльози».. Проте ваша висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила вас вступити до табору повсталих. Спочатку ви гнались за матеріальним, що як на мене не дуже правильно. Але згодом мене вражає ваше духовне відродження, коли по при головне ви ставили мету - здобути щастя. Ви - дуже сильний характер, і по при погляди інших, я не вважаю вас месником. Ви справді маєте ніжне і любляче серце. Я найбільше ціную в вашому характері працьовитість, цілеспрямованість, доброту, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого. І я буду намагатися прагнути до вас, як до свого ідеалу.
Дякую вам! З повагою, добродійка.
Зранку, прокинувшись, замість привичного сірого похмурого пейзажу осені ми бачимо початок світлого, зимового пейзажу. Вночі, коли всі спали, випав перший сніг. Все навкруги побіліло і, здавалося, навіть рухається тепер по-новому - легко та бадьоро. Побіліли земля, дома, дерева - весь світ начебто накрився білою ковдрою. Все прийняло незвичайний, казковий, трохи загадковий вигляд.
Здавалося, що, прокинувшись я перенісся із звичного миру в країну, де все іскриться і переливається. Перший сніг завжди прекрасний, і хоча попереду ще буде три улюблених моїх зимових місяці, перший сніг - завжди саме незабутнє враженнявід цієї славної пори року - зими.