(Пісня про Саву Чалого і Гната Голого)Ой був в Січі старий козак, На прізвище Чалий, Вигодував сина Саву Козакам на славу. Не схотів же та той СаваКозакам служити,Відклонився до ляшеньківВ Польщу паном жити.Та схотів же та той СаваСлави залучити,Став козаків-запорожцівПо степу ловити.Ой наш батько, пан кошовийПо козаках тужить:Ой хто б піймав пана Саву, —Сам йому послужить...Каже Чалий: — Мого синаНіхто з вас не вловить,Хіба Гнатко та КравчинаДо себе підмовить.Ой ти, Гнатку, ти, Кравчино,Ти всі шляхи знаєш,А чом же ти мого синаВ руки не піймаєш? —Пан кошовий каже: — Гнатку!Як Саву не вловиш,То сам же ти за нього голову положиш!Пішов Гнатко з КравчиноюСаву підмовляти,Як не схоче з Польщі іти.То й смерті предати.Удорозі зустрівсь литвин,Став їх наставляти,А як того пана СавуТа у руки взяти.— Візьмемо своєї земліВ чоботи під ноги,А щоб не знав та пан СаваНашої підмови.—Сидить Сава кінець столуТа листонька пише,А Савиха молодаяДитину колише.Ой як скінче дрібних листів,Та й спатоньки ляже,А щось йому під віконцем Добрий вечір,— каже.Ускочили гайдамакиУ саму світлицю...Ой як скочив та пан СаваІз-за свого столу, —Ухопили пана СавуЗа правую полу.Ой кинеться та пан СаваДо ясного меча,—Ухопили пана СавуЗ—під лівого плеча...Ухопиться та пан СаваЗа ясную зброю, —Ой підняли пана СавуНа три списи вгору...Не досягнув та пан СаваДо своєї булави, —Положили пана СавуНа дубовій лаві.Оце ж тобі, пане Саво,Сукна—одамашки,Що ти нажив, вражий сину,З козацької ласки!..