Зарубіжна1. Цикл міфів Персонажі міфів 1.Троянський А. Едіп, Антігона, Алкмеон 2.Фіванський Б. Одіссей, Прометей, Геракл 3.Про аргонавтів В. Дедал, Ікар, Аполлон 4.Про героїв Г. Агамемнон, Паріс, Ахілл Д. Ясон, Медея, Креонт 2. Жанр лірики Характеристика 1.Рубаї А. жанр ліро-епічної поезії з драматичним сюжетом 2.Ци Б. стала форма східної лірики з 4 рядків 3.Бейт В. ліричний вірш з 14 рядків 4.Сонет Г. форма китайської поезії, споріднена з народною піснею Д. дворядковий вірш, який є основою для створення подальших поезій 3. Художній засіб Уривок із твору 1.метафора А. Поблизу галереї/ Росте сосна-одиначка. 2.символ Б. Таке бо це нове й прекрасне диво. 3.риторичне запитання В. Мечеться місяць/ В потоці Великої річки 4.епітет Г. Того, що суджено, боятися не треба Д.О донни, як їй скласти Письменник Провідні теми творчості 1.Лі Бо А. осмислення ролі людини у світі, сили її почуттів 2.Данте Аліг’єрі Б. пошук істини, щастя, натхнення, діалог із Богом і Всесвітом 3.Омар Хайям В. сум за втраченим минулим і відчуття примхливої долі 4.Ду Фу Г. глибокі роздуми над власною долею та життя народу Д. особисті переживання, змалювання природних явищ
5. Персонаж Уривок із твору 1.Ромео А. Самотність тільки збільшує нудьгу;/ Їй стане легше в товаристві мужа. 2.Джульєтта Б. Він мовчазний і потайний безмірно,/ Так неохоче розкриває серце 3.Тібальт В. Ні, честю роду я клянусь, за сміх/ Убить його, вважаю я, не гріх! 4.Паріс Г. Хотів би я не знать отих причин,/ Що зараз вам велять цей шлюб загаять! Д. Мій світлий ангеле, мов ясні далі,/ Ти сяєш наді мною серед ночі.
Риси характеру Івана Брюховецького – це самолюбство і амбіційність, підлість, вміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість. Уперше ім’я цієї людини в історії звучить як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського. Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорізької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, засвоюючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки, і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорізька Січ – свого роду автономія, і керуючи нею, можна керувати й усією Україною. Лицемірством і лестощами Брюховецький уже восени 1659 року одержує в низовників досі не існуючий на Запоріжжі титул кошового гетьмана, хоча кошового тут завжди називали тільки отаманом. Власні користолюбні інтереси Іванець прикривав, нібито щирими турботами про низовиків, сіяв ворожнечу між ними й реєстровим козацтвом, а з конкурентами на майбутніх виборах розправлявся доносами в Москву, в яких обмовляв своїх противників, звинувачував у зраді, а себе рекомендував як найбільш придатного для російської політики на Україні. Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка і їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка до йому стати гетьманом. Але як тільки Іванець досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/obraz-bryuhovetskogo-chorna-rada/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua