Завдання: 1-стор.251-255;2- виписати цитати із тексту, які розкривають проблему кохання у творі О. Назарука „Роксоляна»;3- виписати цитати із тексту, які розкривають проблему служіння народові у творі О. Назарука „Роксоляна».
1834 народився Степан Руданський, поет, перекладач, етнограф, лікар. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841–1849) та Кам'янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Вступив до Петербурзького медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Руданський організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами ("Розбійник", "Вечорниці", "Упир"). Літературна спадщина Руданського складається із 3-х рукописних книжок: "Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857"; "Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859" та "Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь". Творчість Руданського жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного ("Олег – князь київський", "Павло Полуботок", "Павло Апостол", "Іван Скоропадський", "Мініх") і алегоричного змісту, "український дивоспів" під назвою "Чумак", переклад із стародавнього епосу ("Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис", "Іліада", "Батрахоміомахія"). Руданський збирав українські пісні ("Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р."). В Ялті підготував до друку збірники "Подільське весілля" та "Копа пісень" (1862). Поет підтримував дружні зв'язки з В. Ковалевим, другом Т. Шевченка, з М. Костомаровим, М.Драгомановим, П. Ніщинським, І. Айвазовським та іншими. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня.
3.Кінь Шептало мав взаємопорозуміння зі своїм господарем Степаном.Степан любив,доглядав та розумів свого коня.Коли Степан підняв руку на Шептало це неабияк образило коня.Але під час прогулянки до Шептала надходили гарні спогади про Степана.Він зрозумів,що сумує за своїм господарем,яким би він не був.Кінь розуміє,що бути на волі це чудово,але ж все таки йому не вистачало Степана.
4.Тема «Білий кінь Шептало» : розповідь про буденне життя коня Шептала.
5.Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
6.Проблематика «Білий кінь Шептало»:людина в суспільстві; свобода і неволя;особистість і натовп; дійсність і мрія.
7.Бо це проблеми сучасного суспільства.
8. Знеособлення - це стан, що характеризується: ослабленим контролем поведінки
9.Під особою розуміють людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття — особа як цілісність людини і особистість як її соціальний і психологічний образ — термінологічно цілком різні.
1834 народився Степан Руданський, поет, перекладач, етнограф, лікар. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841–1849) та Кам'янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Вступив до Петербурзького медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Руданський організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами ("Розбійник", "Вечорниці", "Упир"). Літературна спадщина Руданського складається із 3-х рукописних книжок: "Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857"; "Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859" та "Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь". Творчість Руданського жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного ("Олег – князь київський", "Павло Полуботок", "Павло Апостол", "Іван Скоропадський", "Мініх") і алегоричного змісту, "український дивоспів" під назвою "Чумак", переклад із стародавнього епосу ("Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис", "Іліада", "Батрахоміомахія"). Руданський збирав українські пісні ("Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р."). В Ялті підготував до друку збірники "Подільське весілля" та "Копа пісень" (1862). Поет підтримував дружні зв'язки з В. Ковалевим, другом Т. Шевченка, з М. Костомаровим, М.Драгомановим, П. Ніщинським, І. Айвазовським та іншими. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня.
1.Білий кінь шептало
2.Змінився настрій,засмутився
3.Кінь Шептало мав взаємопорозуміння зі своїм господарем Степаном.Степан любив,доглядав та розумів свого коня.Коли Степан підняв руку на Шептало це неабияк образило коня.Але під час прогулянки до Шептала надходили гарні спогади про Степана.Він зрозумів,що сумує за своїм господарем,яким би він не був.Кінь розуміє,що бути на волі це чудово,але ж все таки йому не вистачало Степана.
4.Тема «Білий кінь Шептало» : розповідь про буденне життя коня Шептала.
5.Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.
6.Проблематика «Білий кінь Шептало»:людина в суспільстві; свобода і неволя;особистість і натовп; дійсність і мрія.
7.Бо це проблеми сучасного суспільства.
8. Знеособлення - це стан, що характеризується: ослабленим контролем поведінки
9.Під особою розуміють людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття — особа як цілісність людини і особистість як її соціальний і психологічний образ — термінологічно цілком різні.