Завдання по твору О. Стороженка «Скарб» Назвіть уявлення про щастя героїв: Чи щасливий Павлусь? Якби ви були другом Павлуся, які поради надали для того, щоб змінити його пасивний б життя? Не из интернета)
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.
Бедность: "Климко шел босой, в куцых штанах, старой матроске, что была когда-то голубой, а теперь стала серая, да еще в дядиной Кирилловой кадушке"; "...жил вдвоем с дядей Кириллом, с тех пор как осиротел. Жили они в
железнодорожном бараке при самых путях".
Трудолюбие, жажда знаний: "самая большая радость Климка - положить перед дядей нарядно исписанные тетради, а самому заняться хозяйничать: вынести миску с дьогтяною водой, вытереть пол, где набризкано".
Успехи в учебе: "...только из письма иногда имел "посредственно".
Вынужденная самостоятельность в таком малом возрасте самостоятельно ухаживать за собой:"...сварить есть, прибрать в избе, постирать одежку - он умел и сам".
Доброта, участливость: "Климко выдлубал в кармане одну тридцатку и положил бабушке в пеляну, а сам быстро пошел прочь".
Самоотверженность: "...шел, напнувшись надорванной плащ-палаткой, пока несли ноги", "А сейчас мне надо обратно, меня там ждут...".
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.
Бедность: "Климко шел босой, в куцых штанах, старой матроске, что была когда-то голубой, а теперь стала серая, да еще в дядиной Кирилловой кадушке"; "...жил вдвоем с дядей Кириллом, с тех пор как осиротел. Жили они в
железнодорожном бараке при самых путях".
Трудолюбие, жажда знаний: "самая большая радость Климка - положить перед дядей нарядно исписанные тетради, а самому заняться хозяйничать: вынести миску с дьогтяною водой, вытереть пол, где набризкано".
Успехи в учебе: "...только из письма иногда имел "посредственно".
Вынужденная самостоятельность в таком малом возрасте самостоятельно ухаживать за собой:"...сварить есть, прибрать в избе, постирать одежку - он умел и сам".
Доброта, участливость: "Климко выдлубал в кармане одну тридцатку и положил бабушке в пеляну, а сам быстро пошел прочь".
Самоотверженность: "...шел, напнувшись надорванной плащ-палаткой, пока несли ноги", "А сейчас мне надо обратно, меня там ждут...".
Объяснение:
Назови ответ лучшим