Завдання по твору О. Стороженка «Скарб» Назвіть уявлення про щастя героїв: Чи щасливий Павлусь? Якби ви були другом Павлуся, які поради надали для того, щоб змінити його пасивний б життя?
Не из интернета)

Як відомо з твору, Лобо - це Великий вовк, який був ватажком зграї. Його вважали наймудрішим в зграї, тому що він був розумним вовком, який «відчував» все пастки і капкани і вмів їх обходити. Його сила і розум викликали повагу навіть у мисливців.

Але одного разу хитрий і мудрий Лобо промахнувся. І сталося це тоді, коли його кохана, красива, горда і сильна біла вовчиця Бланка, потрапила в капкан. Лобо всіляко намагався її врятувати. Він не думав про себе. І врятувати Бланке не пощастило. Лобо схопили мисливці. «Він втратив і силу, і волю, і подругу». Серце вовка не витримало: він помер.

В оповіданні автор показує вовків такими, якими вони є насправді, їх хижість, ворожість і одночасно природну силу, хитрість, відданість. Лобо вчить людей цінувати життя, яка має сенс лише тоді, коли освітлене любов'ю до іншого.

Е. Сетон-Томпсон закликає вчитися у природи мужності і боротьби за життя, самопожертви, сили духу. А ще - благородства і рицарства. У своїй розповіді «Вовки» письменник так пише про лицарство вовка: «Лицарство в найпростішому розумінні цього слова можна визначити так: увага, яку проявляє людина до жінки як представниці слабкої статі. В такому розумінні лицарство серед вовків є досить поширеним явищем». Лобо дійсно показав лицарське ставлення до вовчиці Бланки та вірність в любові.

У Сетон-Томпсона багато творів про Тварин, яких він дуже любить. Можливо, тому, що в світі тварин всі чесніше, справедливіше. Там немає лицемірства, підкупу, зради, зла. Там якщо борються - то виживають, якщо люблять - то назавжди.

Було б чудово, якби люди теж завжди були до кінця чесними і справедливими. Можливо, ми коли-небудь зможемо опанувати цю науку за до кращої вчительки - Природи

Объяснение:

Ігор миронович калинець (9 липня 1939, ходорів львівська область) — поет і прозаїк, один із чільних представників т. зв. «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в україні; політв'язень. живе і працює у львові. автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком.поетичну творчість калинець, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 р. збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні. ілюстрації до збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі.