Завдання — із поданих прислівїв
виписати ті. які передають зміст та головну думку співомовки
Прислівя:
— Тобі регочеться, а мені не хочеться.
— Сказано на глум, а ти бери на ум.
— Насміхався кулик з болота, та й сам туди заліз.
— Грошей багато, а розуму мало.
— Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.
— Кому смішки, а кому ні трішки.
— Так смійся, щоб і другим весело було.
— Два хитрих мудрого не переважать.
— Було б добре, якби не було зле.

Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбаЩоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай.На шляху до мети ця жінка показала себе справжнім бійцем.Коли тягар у пошуках порятунку після поранення Остапа ліг на плечі Соломії, коли вона подолала розпач після полону коханого і розробила план його порятунку і заплатила за невдачу свого плану своїм життям.
Соломія вражає своїми рисами характеру. Це товариськість, відданість, відчайдушність, упевненість, жертовність.

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».   Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…»