Желательно.

1. скільки часу минуло, коли денис сивашенко відділився від батька й від
зінька, меншого брата? де в цей час був середній брат роман?
2. за що роман був заарештований?
3. як став жити денис, відділившись від батька ?
4. що запропонував на зборах денис сивашенко?
5. який план склало товариство щодо землі?
6. хто став на заваді здійснення плану товариства?
7. хто вирішив поговорити з зінько?
8. кого взяв за дружину зінько?
9. за що любила гаїнка діда дороша?
10.чим виділявся серед парубків микита тонконоженко?
11.яким парубком був васюта?
12.чому постійно злився грицько?
13.чому вирішили не дати денису купити переселенську землю?
14.чому люди мовчали при старшині?
15.що запропонував яхрем рябенко бабі мокрині, щоб посварити зінькове
товариство?
16.що повинна була зробити баба мокрина?
17.як гаїнка вирішила перевірити вірність свого чоловіка?
18.чому iv частина називається « зрадник і зрадниця»?
19.чому панас момот вирішив провчити свого брата?
20.чому панас вирішив підлаштувати вбивство брата як самогубство?
21.через що у вбивстві звинуватили зінька?
22.з якої причини іван момот ходив на цвинтар?
23.чому гаїнка стала мов німа після арешту чоловіка?

Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.

Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.

Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.

Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.

Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.

Объяснение:

Наверное ты столько много не будешь писать,но надеюсь