Жили собі двоє сусідів: один бідняк, а другий багач, і жили вони як кіт із собакою. Багач усе намагався обдурити бідняка.
Раз прийшов бідняк до багача та й по клапоть землі, щоб посіяти там маїс*. Багач згадав, що є в нього клапоть сухої землі, на якій нічого не родить, навіть мурашки не плодяться.
Уклали угоду. Вдарили по руках.
Бідняк повернувся до своєї хатини, покликав дружину, і пішли вони глянути на ту землю. Як прийшли, то й знайшли гарбуза.
- Ой, жінко! В цьому гарбузі повно золотих монет! Ти тільки глянь!
- Золоті монети! – вигукнула жінка. – Оце пощастило!
- Ні, - сказав бідняк. – Я знайшов цей гарбуз на чужій землі, отже, він не мій. Я повинен оддати його власникові цієї землі.
Пішов він до багача і все йому розповів.
- О, це чудово! – вигукнув багач. – Наша угода розривається. Я не можу віддавати землю, на якій ростуть гарбузи із золотом.
Бідняк повернувся до своєї хатини, а багач побіг на поле, щоб забрати гарбуз. Але, прибігши, побачив: гарбуз повний ос, лютих та кусючих.
-Ага! – заволав багач. – Цей негідник надумав поглумитися з мене! Ну, хай начувається, я йому теж віддячу добрим жартом.
Поклав багач гарбуз із осами в мішок і пішов до бідняка.
-Гей, куме! Зачини двері й прочини віконце. Маю для тебе гарний подарунок.
Бідняк зачинив двері й прочинив віконце. А багач узяв та й укинув у віконце гарбуз із осами.
- Ось тобі, куме, гарбуз із золотом, який ти знайшов на моїй землі. Радій багатству!
І багач голосно зареготав. Але тільки-но гарбуз упав на долівку, як оси обернулись на золоті монети. Монети покотилися й задзвеніли. Почув багач із вулиці той дзенькіт і здогадався – щось тут не те.
- Куме, - каже, - відчини-но двері, я гляну, що то дзвенить.
Але бідняк відповів:
- Що ти, куме! Тебе ж оси покусають!.. Такі кляті, такі кляті!.. Тікай, куме!..
Так бідняк забагатів, а багач став посміховиськом

Відповідь:

План до 7-11 роздлів повісті "Таємниця козацької шаблі"

1. Марення Наталочки про нерівний бій козаків із польським військом

2. Угода Наталочки з Антипкою в обмін на підказку-загадку.

3. Ночівля під замком у Підгірцях. Дивний бенкет нечистої сили.

4. Пригоди у Олеському замку

5. Дорожні пригоди.

6. Розгадка підказок Антипки і привида - Хотинська фортеця.

7. Руснаки марно намагаються домовитися з продавцем шаблі.

8. Несподівана до у перемовинах від пластунів і навіть привидів. Козацьку шаблю врятовано.

Пояснення:

Тема стосунків людини і природи — одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам'ятаємо чудові психологізовані пейзажі в "Intermezzo", філософські образи "Fata morgana".

У повісті "Тіні забутих предків" М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.

Не позбавлений романтизації в зображенні світу людей і природи, твір відтворює і реальний перебіг суворого життя в горах, змагання з природою за виживання:

"Так ішло життя худоб'яче й людське, що злилось докупи, як два джерельця у горах в один потік". У поле зору автора потрапили руйнування ґаздівств, голод, наймитування, ворогування родів (гуцульська вендета Гутенюків і Палійчуків). Як і в дійсності, життя людей і природи показане за принципом світлотіні. З одного боку зображено неповторну красу Карпат, первісну поезію обрядів (свят-вечір, ворожіння на Юрія, поховальний обряд), звичаїв (колорити картини літування на полонині). З іншого — бідність, дитячі смерті, кривава помста, влада атавізмів давнини, постійна боротьба за виживання. Та поетична самобутність твору не лише в екзотичних пейзажах дивовижного краю, а в тому, як життя природи стало часткою життя людини, невід'ємною рисою її світосприймання. Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня, бо відчувають однаково і кам'янисту гірську землю, і подихи вітрів, і живлючу силу води. Може, тому і оживає природа в людській уяві дивними образами. І тоді з'являються різні видіння, творяться легенди і казки.