Найбільшим патріотом у романі зображений Іван Шрам. Він усе життя в різний б служив країні: під час війни - як воїн, у мирний час - як священник. На вівтар вітчизни він поклав життя двох своїх синів, чим ніколи і нікому не дорікає. Іван кидає свій приход, аби до прийти до влади гіднній (на його переконання) людині - Якову Сомку. І навіть коли Сомко трохи розчарував старого Шрама (гетьман легковажно поставився до поранення Петра і фактично злочину Кирила Тура), Іван не змінив своїх переконань, а продовжував допомагати Якиму. Та й гине Іван Шрам більш гідно, ніж то й же Сомко: своєю головою старий козак фактично викупає мешканців міста Паволоч. Тому справжнім еталоном патріотизму й козацької гідності в романі "Чорна рада" є саме Іван Шрам, порівняно з яким навіть Сомко (на чиєму боці всі авторські симпатії) виглядає не так героїчно.
Найбільшим патріотом у романі зображений Іван Шрам. Він усе життя в різний б служив країні: під час війни - як воїн, у мирний час - як священник. На вівтар вітчизни він поклав життя двох своїх синів, чим ніколи і нікому не дорікає. Іван кидає свій приход, аби до прийти до влади гіднній (на його переконання) людині - Якову Сомку. І навіть коли Сомко трохи розчарував старого Шрама (гетьман легковажно поставився до поранення Петра і фактично злочину Кирила Тура), Іван не змінив своїх переконань, а продовжував допомагати Якиму. Та й гине Іван Шрам більш гідно, ніж то й же Сомко: своєю головою старий козак фактично викупає мешканців міста Паволоч. Тому справжнім еталоном патріотизму й козацької гідності в романі "Чорна рада" є саме Іван Шрам, порівняно з яким навіть Сомко (на чиєму боці всі авторські симпатії) виглядає не так героїчно.
Объяснение:
Визначальні риси реалізму:
• раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
• правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
• принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
• характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
• конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний б формування художньої правди;
• вільна побудова творів;
• перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
• розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.